Орлівка (Шосткинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Орлівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Громада Свеська селищна громада
Код КАТОТТГ UA59100110120091143
Основні дані
Населення 1083
Поштовий індекс 41240
Телефонний код +380 5456
Географічні дані
Географічні координати 51°56′19″ пн. ш. 33°53′05″ сх. д. / 51.93861° пн. ш. 33.88472° сх. д. / 51.93861; 33.88472Координати: 51°56′19″ пн. ш. 33°53′05″ сх. д. / 51.93861° пн. ш. 33.88472° сх. д. / 51.93861; 33.88472
Середня висота
над рівнем моря
161 м
Місцева влада
Адреса ради 41226, Сумська обл., Шосткинський р-н, с-ще Свеса, вул. Грушевського, буд. 31
Карта
Орлівка. Карта розташування: Україна
Орлівка
Орлівка
Орлівка. Карта розташування: Сумська область
Орлівка
Орлівка
Мапа
Мапа

CMNS: Орлівка у Вікісховищі

Орлі́вка — село в Україні, у Свеській селищній громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 1083 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Орлівська сільська рада, до складу якої входили також села Ржане і Шевченкове.

Географія[ред. | ред. код]

Село Орлівка знаходиться на лівому березі річки Свіса в центральній частині Шосткинського району, вище за течією на відстані 1 км розташований смт Свеса, нижче за течією на відстані 4,5 км розташований смт Ямпіль. По селу протікає річка В'язова.

Назва[ред. | ред. код]

За легендою, колись у цих краях гніздилися волелюдні орли. Народний переказ пояснює назву села: мисливець, який забив із рушниці орлицю, поліз до гнізда, щоб забрати орлят, та впав і вбився. З того часу в народі існує таке прислів'я: «Чоловік поліз до Орлівки, та й лишився своєї голівки».

Будинок культури
Орлівський НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ

Історія[ред. | ред. код]

Ця місцевість була частиною території слов'янських племен — сіверян, що входила до Новгород — Сіверського повіту Чернігівського воєводства.

Під час прокладання шляхової дороги в 1911–1912 рр. на центральному майдані було знайдено могильник. В землі були поховані черепа 5 — 7 відрубаних від скелетів людських голів. Це є підтвердженням історичних подій ХІІІст.

Перша датована згадка про село належить до 1647 року. Ось відомості про с. Орлівка з архівних матеріалів «Черниговские губернские ведомости» 1854 р. № 32 : "Село Орловка с трьох сторон окружено огромными сосновыми лесами, а с четвертой, с северо — запада, примыкает к местечку Янполю. Село это очень древнее и существует более 200 лет — потому, что в 1647 году упоминается здесь церковь. Надпись на камне, где стояла церковь : «Обновися сей храм Рождества Богородицы года 1647».

Після звільнення земель від поляків Орлівка була приєднана Самойловичем до Ямпільського староства і знаходилась серед гетьманських маєтків. Після усунення Самойловича Орлівка разом з іншими хуторами та селами перейшла до І.Мазепи. Після засудження І.Мазепи Петро І віддав село з Ямполем О.Меншикову. А коли у нього маєтки були відібрані, то Орлівка разом з іншими ямпільськими селами була відписана до царських земель. В 1764 р. Катерина ІІ подарувала весь Ямпільський повіт, у тому числі і Орлівку І.Неплюєву.

В 1775 році Неплюєвим в с. Орлівці був закладений кам'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Будівництво закінчили в 1779 р., освячення відбулося 8 вересня (старий стиль). З того часу встановлено місцеве храмове свято «Пречиста» — 21 вересня.

У 1896 році 15 сімей вирушили на Байкал та 1897 році заснували там село Заріччя, що в Кабанському районі Бурятії.

Пізніше значна частина селян працювала на Свеському цукровому заводі і в механічних майстернях, які належали Неплюєву. Ті селяни, які працювала в механічних майстернях, були тісно зв'язані з революційною боротьбою Свеських робітників і брали активну участь в революційних виступах в 1905–1907 роках. Активним учасником революційних подій цього періоду був житель с. Орлівки — Остапенко Яків Сергійович, який за революційну діяльність був у засланні.

Після революції 1905–1907 рр. в роки столипінських аграрних законів в селі почалось різке розшарування. Частина селян — бідняків залишили клапті землі і пішли на заробітки.

Перша в селі школа була збудована сільською громадою в 1864–1865роках. Першим учителем був церковний служник Прудник Онисій Іванович. В 1884 році була заснована казенна школа з трирічним навчанням

Радянська окупація розпочалась в лютому 1918 р.

У серпні 1929 року у селі розпочався процес примусової колективізації, було створено колгоспи. У 1930 р. — колгосп «Червона річка», в 1931 — «Червоний хутір» та «Червоний жовтень».

Роки голодомору майже не торкнулися села.

В роки Другої світової війни 760 жителів воювало на фронтах, 450 з них загинуло, 423 відзначені урядовими нагородами. Ніколи не зітреться з пам'яті орлівчан спомин про жахливу трагедію 19 березня 1942 року, коли нацистські карателі розстріляли 112 мирних жителів.

Село звільнено від німецько-нацистських загарбників 1 вересня 1943 року воїнами 6-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Післявоєнна розбудова принесла перші наслідки в 1947 році — було зібрано добрий врожай. В 1951 році чотири колгоспи об'єдналися в один — «Комуніст». У 1954 році колгосп став мільйонером. У 1955 році був посаджений сад площею 90 га.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Зараз у селі працює ТОВ агрофірма «Орлівська», вона спеціалізується на вирощуванні зернових і овочевих культур. Тут створена державна сортовипробувальна дільниця, на якій досліджуються 25 сортів пшениці, 22 сорти ячменю та 19 сортів картоплі. В селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотечна філія Ямпільської ЦБС, ФАП, кілька магазинів приватних підприємців.

18 квітня 2024 року російські військові скинули на село чотири керовані авіабомби. В результаті обстрілу було пошкоджено приватне підприємство, лінію електропередач та приватні будинки, як повідомляє оперативне командування “Північ”. Найбільших руйнувань зазнав житловий будинок на північній околиці села, говорить староста села Володимир Гончаров[1].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. “Велику шкоду нанесло”: мешканці Орлівки розповіли про російську атаку КАБами. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 20 квітня 2024.
  2. Заболотній В'ячеслав Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 20 квітня 2024.