Ормелі Ісаак Юфудович
| Ормелі Ісаак Юфудович | |
 | |
| Альма-матер: | Олександрівське караїмське духовне училище |
|---|---|
| Діяльність: | Газзан, Меламед (хедер) |
| Народження: | 13 (25) квітня 1882 Катеринослав, Російська імперія |
| Смерть: | 1940 Сімферополь, РРФСР, СРСР |
Ісаак Юфудович Ормелі (нар. 25 квітня 1882, Катеринослав, Російська імперія — пом. 1940, Сімферополь, РРФСР) — караїмський релігійний діяч, газзан і меламед, випускник Олександрівського караїмського духовного училища. Учень І. І. Казаса[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 13 (25) квітня 1882 року в Катеринославі в караїмській родині. Батько — євпаторійський міщанин Юфуда Ісаакович Ормелі, володів книжковим магазином в Катеринославі, але в 1894 році збанкрутував й на ґрунті переживань помер від серцевого нападу. Мати — Назли Єшувівна Мічрі, була родом з Карасубазара[2]. Після смерті батька місцева караїмська громада надала притулок сім'ю Ормелі при кенассі, чому сприяв катеринославський газзан С. Ш. Пігіт. Він же й порадив віддати Ісаака в євпаторійське Олександрівське караїмське духовне училище (ОКДУ), яке щойно відкрилося в 1895 році[2]. В ОКДУ навчався з 1895 по 1902 рік, один з перших випускників цього навчального закладу разом зі своїми друзями Б. С. Єльяшевичем й А. І. Катиком. У 1902 році в Євпаторії познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Сарою Ісаківною Фиркович, правнучкою А. С. Фірковіча, з якою одружився 1909 року в Москві[2].
У 1902 році розпочалася трудова діяльність І. Ю. Ормелі — його прийняли на роботу викладачем (меламедом) в катеринославський караїмський мідраш, де прослужив до 1911 року[2]. З Катеринослава перевівся на аналогічну посаду в Феодосію. У 1908 році в Катеринославі закінчив бухгалтерські курси «Математик». Проживаючи в Феодосії, брав участь у громадському житті місцевої караїмської громади. Зокрема, в 1912 році став членом правління Феодосійського караїмського благодійного товариства[3]. У 1915 році затверджений на посаді газзана при сімферопольській кенасі. Тут же він продовжив свою викладацьку діяльність, даючи уроки караїмського віровчення в Караїмському безкоштовному жіночому училищі імені Е. Ч. Коген[4].
16 (29) травня 1916 року разом з Б. С. Ельяшевіч і гахамом С. М. Шапшалом отримав честь брати участь в прийомі Імператора Миколи II під час його відвідин євпаторійських караїмських кенас. У 1917 році брав участь як делегат від сімферопольської громади в Загальнонаціональному караїмською з'їзді, що проходив в Євпаторії[2].
Після закріплення в Криму радянської влади не раз піддавався арештам за виконання ним обов'язків караїмського священнослужителя. Вперше заарештований за те, що зажадав в уповноважених з опису майна зняти взуття при вході в кенасу. За «непокору місцевій влади» засуджений до трьох років ув'язнення з конфіскацією майна, але справу було переглянуто на підставі поданої Ормелі апеляції, й він був відпущений з в'язниці, провівши в ній місяць[1]. Наступний арешт відбувся через донос близько 1932 роки після того як провів обряд поховання з читанням поминальних молитов. Цього разу Ормелі опинився в ув'язненні на вісім місяців. Відомо, що після одного з арештів І. Ю. Ормелі позбавлений виборчих прав з усіма витікаючими наслідками, що значно погіршувало становище його сім'ї[2]. У ці часи їм допомагали родичі подружжя Ісаака Юфудовича з Москви. Через деякий час І. Ю. Ормелі працевлаштувався в школу вчителем математики, де пропрацював до виходу на пенсію. У 1934 році йому надійшла пропозиція від єгипетських караїмів переїхати в Каїр і зайняти посаду Гахама, але через бюрократичну тяганину І. Ю. Ормелі не зміг виїхати з СРСР[2].
Випробування останніх років негативно позначилися на здоров'ї І. Ю. Ормелі, який помер 1940 року в Сімферополі[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Ельяшевич, 1993, с. 154.
- ↑ а б в г д е ж Ельяшевич В. А. Исаак Юфудович Ормели // Известия Духовного управления религиозных организаций караимов. — Евпатория, 2015. — № 16 (25). — С. 15−19.
- ↑ Феодосия : хроника. Благотворительное общество. // Караимская жизнь. — М., 1912. — № 8-9 (январь-февраль). — С. 119—120.
- ↑ Справочный отдел // Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления. — Евпатория, 1917. — № 1. — Число 20 (май). — С. 9.
Література[ред. | ред. код]
- Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — («Народы и культуры») — 250 прим.