Орєхов Віктор Олексійович

Орєхов Віктор Олексійович
Народився	лютий 1944 (80 років) Суми, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	шпигун
Галузь	спецслужба
Alma mater	АФСБ РФ
Знання мов	російська
Заклад	П'яте управління КДБ СРСР
Військове звання	капітан

Віктор Олексійович Орєхов (нар. 1944, Суми, Україна) — колишній капітан П'ятого управління КДБ СРСР, який допомагав радянським дисидентам.

Біографія

Строкову службу проходив у прикордонних військах. Навчався у Вищій школі КДБ їм. Дзержинського, 2 факультет — розвідки і контррозвідки, вивчив турецьку мову.

Працював у Москворецком районному відділі КДБ у Москві (молодший оперуповноважений, звання — лейтенант). Обслуговував Інститут текстильної промисловості, працював з іноземними студентами.

Працював у Московському Обласному Управлінні П'ятого управління КДБ (ідеологічна контррозвідка). В якості заохочення по службі був відправлений у закордонне відрядження, неофіційно розглядається як відпустка — супроводжував трупу Великого театру СРСР протягом більш ніж двомісячних гастролей по Японії.

Заарештований у серпні 1978 року за попередження дисидентів про обшуки та арешти, засуджений військовим трибуналом, засуджений до 8 років позбавлення волі (за ст. 260, пункт «а»). Слідчим по справі Віктора Орєхова був Анатолій Трофімов, згодом глава московського УФСБ.

З матеріалів кримінальної справи:

«В январе 1977 года Орехов предупредил о предстоящем аресте Орлова. В феврале 1977 года предупредил о проведении специальных оперативно-технических мероприятии в отношении Щаранского и о предстоящих обысках у Лавута и других граждан. Орехов, зная, что Морозов имеет отношение к изготовлению и распространению антисоветских листовок, разгласил данные о проведении оперативно-технических мероприятий в отношении Морозова, а также в отношении Гривниной и Сквирского. Получаемые от Орехова сведения Морозов передавал своим единомышленникам».

Відбував покарання в спецзоні для колишніх працівників правоохоронних органів в Марійських таборах. З табору писав Голові КДБ Ю. В. Андропову, члену Політбюро Суслову, Генсеку Брежнєву, в «Літературну газету».

Вийшов з ув'язнення в 1986 році. Працював робітником на фабриці, виступав у перебудовної пресі, був членом Демократичного союзу. На початку 1990-х займався дрібним бізнесом (пошиття одягу).

У 1991 році журналіст Ігор Гамаюнов опублікував про нього нарис в «Літературній газеті».

В 1995 году вновь арестован за хранение пистолета (официально обвинён в «незаконном хранении оружия») и приговорён к трём годам строгого режима. По мнению Орехова, расследованием дела снова руководил бывший шеф Виктора Орехова генерал Анатолий Трофимов. Наказание отбывал в зоне для рецидивистов на Урале. Благодаря активному вмешательству общественности и масс-медиа (в том числе телепрограмме компании НТВ — передача «Герой дня»), через два года Орехов был выпущен на свободу.

11 квітня 1997 року, з міркувань безпеки, Віктор Орєхов змушений був виїхати за кордон. В даний час проживає в США, де живе під зміненим ім'ям. Заробляє на життя розвезенням піци. За словами интервьюировавших його журналістів, вважає, що почни він життя спочатку, повторив би той самий шлях.

У 2011 році вийшла книга Ніколя Жалло «Віктор Орєхов: Дисидент з КДБ».

Фільмографія

Зовнішні відеофайли
	Le dissident du KGB (Диссидент из КГБ). Виктор Орехов

• Док. фільм: «Дисидент з КДБ» (реж. Ніколя Жалло (фр. Nicolas Jalot), Франція, 2010; 72 хв.) Теле-фільм ARTE: французькою німецькою^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

• Альбац Е. Мина замедленного действия: Политический портрет КГБ [Архівовано 2 лютого 2018 у Wayback Machine.]. — М.: РУССЛИТ, 1992. — ISBN 5-86508-009-1