Орєшкін Борис Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орєшкін.
Ф
Борис Орєшкін
Особисті дані
Народження 11 (24) липня 1912
  Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 19 червня 1974(1974-06-19) (61 рік)
  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Серафимівське кладовищеd
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1935–1939  «Електрик» (Ленінград) 70 (4)
1940–1947  «Динамо» (Ленінград) 74 (1)
1941  «Динамо» (Ленінград) 4 (0)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди Орден Червоної Зірки 
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Борис Степанович Орєшкін (рос. Борис Степанович Орешкин; нар. 11 липня (24 липня) 1912(19120724), Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 19 червня 1974, Ленінград, СРСР) — радянський футболіст, півзахисник. Заслужений майстер спорту СРСР (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Футбольну кар'єру розпочав у ленінградській команді «Двигун». Через шість років перейшов до складу «Червоної зорі». Азартний, мобільний і технічний гравець, добре діяв у відборі м'яча, відрізнявся широким діапазоном дій і оригінальними ігровими рішеннями.

Грав у фіналі кубка СРСР 1938 року. Наступного сезону його клуб, який у той час називався «Електрик», вибув до другого дивізіону, а Борис Орєшкін почав захищати кольори «Динамо».

У роки Німецько-радянської війни — головний старшина морського загону берегової охорони, командир сторожового катера. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю «За оборону Ленінграда».

У травні-червні 1942 року брав участь у матчах у блокадному Ленінграді. У першому з них, його «Динамо» здобуло перемогу з рахунком 6:0 над командою Ленінградського металевого заводу; у другому, під ворожим артилерійським обстрілом — була зафіксована нічия (2:2)[1][2][3].

З московським «Динамо», восени 1945 року, їздив до Великої Британії (разом з одноклубником Євгеном Архангельським і армійцем Всеволодом Бобровим). На поле виходив у двох останніх матчах турне: проти лондонського «Арсенала» (перемога 4:3) і шотландського «Глазго Рейнджерса» (нічия 2:2)[4][5]. Того ж року, йому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту».

За ленінградське «Динамо» виступав протягом трьох повоєнних сезонів. Всього в чемпіонатах СРСР провів 144 матчі, забив 5 м'ячів.

Закінчив спецвіділення Державного інституту фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта (1947)[6]. Працював старшим тренером в алма-атинському «Динамо» (1952), команді з Мурманська (1961—1962) і ленінградських клубах «Більшовик» (1960) та «Арсенал» (1969—1973). Три роки був заступником голови міської секції футболу (1956—1958).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Футбол в годы войны. Часть вторая [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Футбол во время блокады Ленинграда [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Уйти с поля не было сил… [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Просвирнов А. Ю. Советский футбол на международной арене: 1934-45 годы [Архівовано 25 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Год 1945 (турне): «Динамо» покоряет Британию [Архівовано 8 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Кольская энциклопедия. Орешкин Борис Степанович [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  • Профіль (рос.) . AllFutbolist. Архів оригіналу за 18 грудня 2016. Процитовано 11 лютого 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орєшкін_Борис_Степанович&oldid=41104398