Осинська Марія Герасимівна
| Марія Герасимівна Осинська (Нікольська) | |
|---|---|
| Мария Герасимовна Осинская (Никольская, Волкова) | |
 | |
| Народилася |
біля 1854 село Теляги, Мценський повіт, Орловська губернія, Російська імперія |
| Померла |
?, після 1915 ? |
| Поховання | Забайкальська область, Російська імперія |
| Громадянство |
 Росія |
| Національність | Остзейські губернії |
| Діяльність | революціонерка, терорист |
| Партія | «Соціально-революційна партія», «Південні Бунтарі», «Земля і воля», РСДРП |
| У шлюбі з | Осинський Валер'ян Андрійович |
Осинська Марія Герасимівна (в дівоцтві — Нікольська, за другим чоловіком — Волкова) (?, біля 1854, село Теляги, Мценський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — ?, після 1915) — російська революцінерка, терористка та народниця. Дружина найвідомішого бойовика-терориста Валер'яна Осинського.
Біографія[ред. | ред. код]
Марія Герасимівна народилась біля 1854 р. у селі Теляги (Мценський повіт Орловської губернії). У 1871 р. закінчила Орловське єпархіальне училище, після чого переїхала до Петербурга, де закінчила Маріїнський рододопоміжний заклад (акушерські курси) і була слухачкою фельдшерських курсів при Георгіївській громаді[1].
Наприкінці 1873 р. входила до революційного гуртка у Петербурзі, організованого М.К. Бухом[2].
З червня 1877 р. стала дружиною Валер'яна Осинського.
Заарештована в Петербурзі 9 березня 1878 р. і залучена до дізнання за звинуваченням в участі в приготуванні до вбивства шпигуна К.Бєланова (найняла під прізвищем Васильєвої в Петербурзі на вул.Басейній квартиру, де передбачалося вбити Бєланова - "справа М.С.Тютчева"). Утримувалась у Будинку попереднього тримання з 17 травня 1878 р. За високим розпорядженням 9 серпня 1878 р. справу про неї вирішено адміністративним порядком з висилкою її під гласний нагляд поліції в одну із північно-східних губерній Європейської частини Росії. За розпорядженням міністра внутрішніх справ вислана у Волорічську губернію, де з серпня утримувалась в Усть-Сисольську[3].
За згодою начальника III Відділення з міністром внутрішніх справ від 22 жовтня 1879 р. було визнано необхідним переселити їх у Східний Сибір за «крайню» політичну неблагонадійність, виявлену під час заслання[4].
Ухвалою начальника Верховної розпорядчої комісії, згідно з клопотанням матері, заслання в Сибір скасовано. Повідомлення про це отримала 10 серпня 1880 р. у Томську, після чого 23 листопада знову оселилася в Усть-Сисольську, де вийшла заміж за політичного засланця С.К. Волкова, соратника Халтуріна. За постановою Особистої наради від 17 жовтня 1881 р. термін нагляду визначено п'ять років, рахуючи з 9 вересня 1881 р. з висилкою в Курган (Тобольська губернія), куди за нею пішов і її чоловік. Згідно з новою постановою Наради від 23 жовтня 1886 р. термін нагляду продовжено на два роки. У 1886 р. міністр внутрішніх справ дозволив скласти їй іспит на звання фельдшерки. Відповідно до клопотання рідних звільнено від нагляду за постановою Особистої наради від 6 червня 1887 р.
У 1893-1904 рр. жила в Уфі під негласним наглядом, займаючись акушерською практикою. За повідомленням начальника Уфімського Жандармського управління від 20 січня 1904 р. належала до соціал-демократів[5].
На лютий 1915 року Волкова Марія Герасимівна — запасна воєнного часу від 11 лютого 1915 р. на станції Балашов Рязансько-Уральської залізниці[6].
Чоловіки[ред. | ред. код]
- Перший чоловік —
- Валеріан Андрійович Осинський (1852-1879) — найвідоміший і найавторитетніший революціонер-терорист тих часів.
- Другий чоловік —
- Волков С.К. — революціонер, засланець, пропагував серед робочіх, товариш Халтуріна.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Н.Русанов. "З моїх спогадів"
- ↑ М.К.Бух "Спогади",-«Народна Воля» перед царським судом. М., 1920
- ↑ Повідомлення В. Чуйко. — Довідки (М. Осинська, С. Волков, В. Пакратьєв): Доповіді 1878, II, - Відомість по Вологодській губ. (1878-1879) - Справи Департаменту поліції: V № 1408 (1882); III, До? До; 1313 (1383), 1434, ч. I (1883).- Список 1886
- ↑ «Народи. Воля» II (1879) (Біографії, замітка про В.Осинського) (Література парт. «Народн. Воля», 116).—«Листок «Нар. Волі» II (1880) (Хроніка переслідувань) (Там-таки, 260).—«Вільне Слово» К» 43(1882), 5 (Список 59-ти політич. засланців). -«Вольн. Слово »№ 47 (1882), 2 (По- (літичне. гоніння і причіпки). - П. Лупов, «Північ» Вологда) I (1923), 20 (Посилання В. Короленка у Вятський край). -І. Білоконський, Кат. та Сс.» 1927, ІІ (31). 152 (До історії політичного заслання 80-х рр.).
- ↑ Деятели революционного движения в России : Био-библиографический словарь : От предшественников декабристов до падения царизма / Под ред. Вл. Виленского-Сибирякова, Феликса Кона, А. А. Шилова [и др.] ; Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльно-поселенцев. - М. : Всесоюз. о-во полит. каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927-1934 http://elib.shpl.ru/ru/nodes/7001-osinskaya-nikolskaya-volkova-mariya-gerasimovna
- ↑ ВОЛКОВА, Марія Герасимовна. Запасная военнаго времени. 11 февр. 15 г., на ст. Балашовъ Ряз.-Ур. ж. д. въ заразн. бар. воен. вѣд. списокъ СЕСТЕРЪ МИЛОСЕРДIЯ РОССIЙСКАГО ОБЩЕСТВА КРАСНАГО КРЕСТА, НАЗНАЧЕННЫХЪ ДЛЯ УХОДА ЗА РАНЕНЫМИ И БОЛЬНЫМИ ВОИНАМИ