Остяк Віталій Юрійович
| Остяк Віталій Юрійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
4 жовтня 1976 Чишки, Пустомитівський район | |
| Смерть |
28 липня 2014 (37 років) Дібрівка, Шахтарський район | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віта́лій Ю́рійович Остяк (1976—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Віталій Остяк народився 4 жовтня 1976 року у Чишках, Пустомитівського району, Львівської області.
Навчався у Чишківській середній школі, після переїзду у новий будинок, продовжив навчання у СШ № 29 м. Винники.[1]
Строкову службу проходив у Луцьку у військах Національної гвардії України.
У 1999 році одружився, у 2001 — народився син.[2] Сім'я проживала у Львові.
Брав участь у Помаранчевій революції, а також у Революції Гідності.
З червня 2014 року перебував на Яворівському полігоні, 14 липня був відправлений у Миколаїв, а звідти — на передову.[3]
У часі війни — стрілець, 79-а окрема аеромобільна бригада.
Терористи атакували колону забезпечення в селі Дібрівка Шахтарського району — неподалік від Дякового. В часі бою Остяк зазнав смертельних поранень та загинув.
Вдома лишилися батьки Юрій і Любов Остяки, дружина Марія Ігорівна та син Данило-Денис.[4][5]
Відбулося прощання у Винниках; похований в Чишках 8 серпня 2014 року.[6][7]
Нагороди[ред. | ред. код]
29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Творча група Чишківської школи зібрала інформацію про життя Віталія Остяка - Винники Plus. plus.lviv.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Остяк Данило-Денис. Благодійний фонд "Дітям героїв" (амер.). Процитовано 29 серпня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Unknown (середа, 20 квітня 2016 р.). Блог педагога-організатора Тимчук Уляни Петрівни: Віталій Остяк: усмішка і мужність. Блог педагога-організатора Тимчук Уляни Петрівни. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ «Для нас велика честь, що ви є разом з нами, для нас велика честь служити вам», — А.Садовий під час вручення сім'ям бійців АТО ордерів на квартири
- ↑ Віталій Остяк: усмішка і мужність
- ↑ Прощання з Героєм Віталієм Остяком, який загинув в зоні АТО
- ↑ Сьогодні Львів прощатиметься з Віталієм Остяком
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента № 747/2014 [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Остяк Віталій Юрійович [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 4 жовтня
- Народились 1976
- Померли 28 липня
- Померли 2014
- Військовики 79-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Чишків (Пустомитівський район)
- Учасники Помаранчевої революції
- Учасники Євромайдану
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані в Пустомитівському районі