Отто Макс Кегель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Макс Кегель
нім. Max Koegel
Отто Макс Кегель
Отто Макс Кегель
Нині на посаді
Народився 16 жовтня 1895(1895-10-16)[1]
Фюссен, Остальгой, Округ Швабія, Баварія, Німецька імперія
Помер 26 червня 1946(1946-06-26) (50 років)
Швабах, Середня Франконія, Баварія, Американська зона окупації Німеччини, Німеччина
Відомий як наглядач концентраційного табору
Країна Німецька імперія, Веймарська республіка і Третій Рейх
Політична партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Релігія католицтво
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу

Отто Макс Кегель (нім. Otto Max Koegel; 16 жовтня 1895 року, Фюссен, Баварія, Німецька імперія27 червня 1946 року, Швабах, Німеччина) — комендант концентраційного табору Равенсбрюк (січень 1940 року — серпень 1942 року), комендант концентраційного табору Майданек (серпень 1942 року — жовтень 1942 року), комендант концентраційного табору Флоссенбюрг (29 квітня 1943 року — 24 квітня 1945 року), оберштурмбанфюрер СС.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Фюссені, Баварія. У 12 років втратив батька. Закінчив 6 класів сільської школи. У 1913 добровольцем вступив в баварську піхоту. Учасник 1-ї світової війни. Після демобілізації повернувся до Баварії і деякий час служив митним офіцером в Гарміші на австро-німецькому кордоні. Потім працював агентом фірми лижного приладдя і на цій посаді здійснював постійні поїздки по Австрії і Швейцарії. Входив до складу різних правих організацій, в т.ч. Народного блоку, Союзу Оберланд, Добровольчого корпусу Оберланц. Один з перших активістів нацистського руху.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • Учасник «Пивного путчу» 1923.
  • У 1929 вступив в СС.
  • З липня 1932 — на постійній службі в Загальних СС.
  • У 1933 його перевели в загони «Мертва голова» до Дахау. Був особисто знайомий з інспектором концтаборів Т. Айке. Потім служив у в'язниці гестапо «Колумбія» (Берлін), а через кілька місяців переведений в Заксенгаузен.
  • З січня 1937 — заступник коменданта Дахау.
  • З вересня 1938 служив в жіночому концентраційному таборі Ліхтенбург.
  • З січня 1940 — комендант концтабору Равенсбрюк (біля концтабору Флоссенбург на північ від Берліна). Він керував будівництвом казарм, бараків, обладнанням території. Встановив в таборі нестерпний для ув'язнених режим.
  • З 1942 — комендант табору знищення Майданека, де організував масове знищення євреїв та інших ув'язнених.
  • В кінці 1943 переведений комендантом Флоссенбюрга. Створив в таборі системи «знищення працею» (всього за час його існування з 112 тис. ув'язнених загинуло 80 тис.). В кінці війни в таборі були страчені видні учасники руху Опору, в тому числі німецькі офіцери: адмірал В. Канаріс і генерал Г. Остер, словацькі генерали: Р. Вієст і Я. Голіан, радянські генерали: С. Є. Данилов, А. Д. Кулешов, К. Е. Куликов, П. Г. Макаров, П. Г. Новиков, Т. Я. Новиков, В. І. Прохоров, І. М. Шепетов. 23.04.1945 табір був звільнений американськими військами, а Кегель був заарештований. Перебуваючи у в'язниці, покінчив життя самогубством через повішання у своїй камері.

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1929 році втратив єдиного сина.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Silke Schäfer: Zum Selbstverständnis von Frauen im Konzentrationslager. Das Lager Ravensbrück Dissertation, TU Berlin 2002.
  • Tom Segev: Die Soldaten des Bösen. Zur Geschichte der KZ-Kommandanten. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1995 року, ISBN 3-499-18826-0.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2005. ISBN 3-596-16048-0.