Отто фон Бюлов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто фон Бюлов
нім. Otto von Bülow
Народився 16 жовтня 1911(1911-10-16)[1]
Вільгельмсгафен, Віттмунд, Aurich Government Regiond, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 5 січня 2006(2006-01-05) (94 роки)
Вольторф, Герцогство Лауенбург, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець, підводник, військовослужбовець, офіцер ВМФ Німеччини, солдат, солдат
Alma mater Військово-морська академія Мюрвікаd (28 березня 1933)[2]
Знання мов німецька[1]
Учасник Друга світова війна[3][1]
Військове звання корветтен-капітан[1]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Отто фон Бюлов (Otto von Bülow; 16 жовтня 1911, Вільгельмсгафен — 5 січня 2006, Вольторф) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан крігсмаріне, капітан-цур-зее бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

9 січня 1930 року вступив у ВМФ. Служив на лінійних кораблях «Дойчланд» і «Шлезвіг-Гольштейн», а також в ППО ВМС. У квітні 1940 року переведений в підводний флот. З 11 листопада 1940 по 2 липня 1941 року командував підводним човном U-3 21-ї флотилії, але у військових діях участі не брав. 6 серпня 1941 року в Данцигу призначений командиром підводного човна U-404, на якому зробив 6 походів (провівши в морі в цілому 280 днів).

№ походу Дата і місце відправлення Дата і місце прибуття Днів у морі
1. 17 січня 1942   Кіль 1 лютого 1942   Лор'ян 16
2. 14 лютого 1942   Лор'ян 4 квітня 1942   Брест 50
3. 6 травня 1942   Брест 14 липня 1942   Сен-Назер 70
4. 23 серпня 1942   Сен-Назер 13 жовтня 1942   52
5. 21 грудня 1942   6 лютого 1943   48
6. 21 березня 1943   3 травня 1943   44

В січні 1942 року вийшов з Кіля в свій перший похід. У наступних походах потопив 14 суден та кораблів, включаючи британський есмінець «Ветеран» (водотоннажністю 1120 брт). 25 квітня 1943 року атакував британський ескортний авіаносець «Бітер», але невдало: торпеди здетонували на підході до корабля. Після повернення з походу 19 липня 1943 року здав командування. У вересні 1943 року переведений в 29-у флотилію, де йому доручили підготовку екіпажів підводних човнів. З 8 по 18 квітня 1945 року командував підводним човном нового типу XXI U-2545, але взяти участь в бойових операціях йому не довелося. В останні тижні війни командував морським штурмовим батальйоном і в травні 1945 року здався британським військам. Всього за час військових дій Бюлов потопив 15 суден загальною водотоннажністю 72 570 брт і пошкодив 2 корабля водотоннажністю 16 689 брт.

Дата Назва корабля Тоннаж, брт Країна Convoy
5 березня 1942 Collamer 5,112 США HX-178
13 березня 1942 Tolten 1,858 Чилі [1]
14 березня 1942 Lemuel Burrows 7,610 США [2]
17 березня 1942 San Demetrio 8,073 Британська імперія [3]
30 березня 1942 Alcoa Shipper 5,491 США [4]
1 червня 1942 West Notus 5,492 [5]
3 червня 1942 Anna 1,345 Швеція [6]
24 червня 1942 Ljubica Matkovic 3,289 Югославія [7]
25 червня 1942 Nordal 3,845 Панама [8]
Manuela 4,772 США [9]
27 червня 1942 Moldanger 6,827 Норвегія [10]
11 вересня 1942 Marit II (пошкоджений) 7,417 ON 127
12 вересня 1942 Daghild (пошкоджений) 9,272
26 вересня 1942 HMS Veteran (D 72) 1,120 Британська імперія RB-1
29 березня 1943 Nagara 8,791 SL 126
30 березня 1943 Empire Bowman 7,031
12 квітня 1943 Lancastrian Prince 1,914 ON-176

У серпні 1945 року звільнений. У липні 1956 року вступив в створюваний ВМФ ФРН. У 1960 році керував прийманням в Чарльстоні есмінця Z-6 (до покупки ФРН — колишній американський есмінець типу «Флетчер» «Чарльз Осборн»). З березня 1963 року — командир 3-ї ескадри есмінців. З 1965 року — командувач гарнізоном Гамбурга. У 1970 році вийшов у відставку.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. ISBN 5-699-10354-6
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Kurowski F., Knight's Cross Holders of the U-Boat Service, Schiffer Publishing, 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 41. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. ↑ http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Otto_von_B%C3%BClow
  3. ↑ http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/U_404
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_фон_Бюлов&oldid=42159147