Охріменко Олександр Петрович

Охріменко Олександр Петрович
Полковник
Загальна інформація
Народження	19.10.1984 с. Велика Киріївка, Гайсинський район, Вінницька область
Alma Mater	ОІСВ
Військова служба
Роки служби	з 2006
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	14 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої на кордоні (2014) Бої за Авдіївку Бої за Макарів (2022) Бої за Миколаїв (2022)
Командування
ОК «Захід»
Нагороди та відзнаки
Хрест бойових заслуг Орден Данила Галицького Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Олександр Петрович Охріменко (с. Велика Киріївка, Гайсинський район, Вінницька область) — український кадровий військовослужбовець, полковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився в селі Великій Кіріївці Бершадської міської громади на Вінниччині у родині колгоспників. У школі навчався на відмінно.

В 2006 році з відзнакою закінчив загальновійськовий факультет Одеський інститут Сухопутних військ та отримав спеціальність «Офіцер управління тактичного рівня». Для подальшого проходження військової служби був призначений в 72 окрему механізовану бригаду, в/ч А2167, м. Біла Церква. Службу проходив на посадах командира взводу, командира роти 3-го механізованого батальйону, начальника штабу 1-го механізованого батальйону.

У жовтні 2021 року був призначений командиром 14-ї окремої механізованої бригади, яка базується у м. Володимирі-Волинському на Волині. Одружений.

Бойовий шлях

У зв'язку з російською збройною агресією проти України, що почалась з окупації Криму, з березня 2014 виконував обов'язки із захисту Батьківщини.

1 березня 2014 року, підрозділи 72-ї бригади були підняті по тривозі. Олександр Охріменко на той час був начальником штабу 1-го механізованого батальйону (батальйонно-тактичної групи), який одним із перших вийшов у район виконання бойових завдань. З 8 березня пройшли навчання на Житомирському полігоні і вирушили спочатку в Запорізьку область, а потім — на околиці Донецької. 9 травня, коли бійці 2-го батальйону під керівництвом майора Михайла Драпатого звільняли заручників у Маріуполі, 1-й батальйон був у них в резерві.

У червні 2014 року, Охріменко разом зі своїм батальйоном, вирушив на кордон з РФ, — в Амвросіївку і далі на Луганщину, до Вознесенівки (на той час — Червонопартизанськ), де з боєм зайняли висоту 308 у кількох кілометрах від кордону. Завданням 1-го та 2-го батальйонів було дійти до кордону і відрізати терористів від логістичного забезпечення з Росії. Бійці взяли під контроль пункт пропуску «Червонопартизанськ», вигнавши звідти незаконні збройні формування. Тоді на підтримку терористичних угруповань почались обстріли українських підрозділів з російської території з РСЗВ «Град» та «Ураган». Підрозділи 72, 79, 24 бригад та прикордонники опинилися у вогневому кільці, — відповідати на обстріли з російської території вони не могли, з іншого боку вогонь вели проросійські терористи, прикриваючись населеними пунктами. Виникли проблеми із забезпеченням, боєприпаси закінчувались, техніка виводилась з ладу в результаті обстрілів. Зрештою було прийняте рішення, що частина підрозділів піде на прорив з так званого «Ізваринського котла» у бік Амвросіївки, а інша частина - буде виходити через територію Росії. Прорив очолив комбат 2-го батальйону майор Драпатий. 3 серпня 2014 року, комбат 1-го батальйону Іван Войтенко і начштабу Олександр Охріменко вивели особовий склад, близько 450 чоловік (разом з прикордонниками), через кордон до РФ. На російській стороні п'ятьох українських офіцерів командного складу 72-ї бригади, в тому числі й Охріменка, було заарештовано. 8 серпня 2014 року, Слідчий комітет РФ опублікував повідомлення про арешт у стилі радянської пропаганди — про «націоналістичний угар», «каральну операцію» і «бравурні марші карателів на Майдані», з обіцянками «суду» і «справедливого покарання». Втім, вже 9 серпня всі заарештовані були звільнені і 10 серпня передані українській стороні.

Після повернення до України, всіх звільнених офіцерів перевели до 30-ї окремої механізованої бригади формувати батальйон. 17 вересня 2014 року, після лікування від контузій у шпиталі, Охріменко прибув до навчального центру на Житомирський полігон. З грудня 2014 по березень 2015 виконував завдання на посаді начштабу батальйону на кордоні в районі Красна Талівка — Станиця Луганська. 6 травня 2015 року батальйон увійшов до складу 53-ї окремої механізованої бригади, а потім був передислокований в Донецьку область, де виконував завдання до кінця вересня 2015, — утримував фронт між Верхньоторецьким та Авдіївкою.

Влітку 2015 року вступив на навчання до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. Після року навчання перевівся на заочну форму і з вересня 2016 повернувся у свою 72-гу бригаду на посаду командира 3-го механізованого батальйону. З вересня до грудня 2016 займався доукомплектацією 3-го батальйону, 21 жовтня 2016 року батальйон увійшов до Авдіївки. До жовтня 2017 року обороняв опорний пункт «Шахта» (вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька», що розташований між Авдіївкою та окупованим Спартаком) і південну частину Авдіївки.

	Для мене, як для командира, найголовніше – зберегти життя людям і не осоромити честь держави. Бо втрати не порівняти ні з чим. І коли вони є, я не виправдовуюсь, що це ж війна – і без них майже не можливо, я шукаю причину в собі, якщо є втрати, значить я щось однозначно недоробив.
— Олександр Охріменко

На початку листопада 2015 року, разом із бригадою повернувся до Білої Церкви.

4 липня 2023 призначений Голонокомандувачем ЗСУ В. Ф. Залужним на посаду начальника Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Нагороди

• Хрест бойових заслуг (6 травня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі.
• Орден Богдана Хмельницького II ст. (9 квітня 2022) — за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку.
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (21 жовтня 2017) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
• Орден Данила Галицького (28 вересня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Джерела

• Віка Ясинська.Командир 3 батальйону 72 бригади Олександр Охріменко: «Шахта Бутівка завжди була гарячою точкою, але ми добилися того, що ця позиція практично в тилу» // Цензор.нет, 22 листопада 2017.