Очищення (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Очищення»
Автор Софі Оксанен[1]
Назва мовою оригіналу Puhdistus
Країна Фінляндія
Мова фінська
Жанр історичний роман і кримінальний роман[d]
Видавництво WSOYd[1]
Видано квітень 2008
Сторінок 317
ISBN 978-966-03-6538-4

«Очищення» (фін. Puhdistus) — пʼєса та роман фінської письменниці Софі Оксанен. Роман вийшов у 2008 році і того ж року був нагороджений премією Finlandia[2] та низкою інших нагород[3]. Твір оповідає про події з історії Естонії з 1930-х до 1990-х років через історії його дійових осіб.

У липні 2012 року було продано права на переклад роману на 41 мову світу, і лише у Фінляндії було продано 200 тисяч його примірників[3]. У 2008 році роман «Очищення» став найпродаванішим вітчизняним художнім твором у Фінляндії.[4].

Українською мовою роман вийшов у видавництві «Фоліо» у 2013 році, перекладач ― Юлія Максимейко[5].

Сюжет[ред. | ред. код]

Часовий простір роману охоплює три покоління і триває з з 1930-х до 1990-х років.

Дія роману починається у 1992 році. Головна героїня, Алійде Труу, живе у сільській місцевості в Естонії, яка щойно здобула незалежність. Одного дня вона зустрічає у себе на подвірʼї дівчину на імʼя Зара, яка розповідає, що втекла від чоловіка, який застосовував до неї насилля. Це нагадує Алійде події її власної молодості, які у подальшому вплинули на долі її близьких. Історія Зари доводить їй, що переслідування продовжуються, але цього разу вони лише набули іншої форми.

Далі оповідь звертається до молодості Алійде у 1930-х, війни та її наслідків. Коханий Алійде, Ганс, почав стосунки з її сестрою Інґель. Через заздрість та ревнощі Алійде скоює низку вчинків, за які досі не відчуває провини. Ганса, що обрав неправильну сторону у війні, переховують, щоб той не потрапив під арешт. Алійде виходить заміж за чоловіка на імʼя Мартін і намагається уникати згадок про пережите та його розкриття. Мартін у свою чергу обіймає високу посаду у місцевому уряді Совєтської Естонії і коли зʼясовується, що сестра Алійде Інґель разом зі своєю донькою Ліндою відправлені у вигнання, Алійде радіє цій новині, адже тоді вона поверне собі свій будинок. Вона бере Ганса під свій захист.

Донька Лінди, Зара, яка народилася у вигнанні у Владивостоці, пережила у своєму житті, подібне до того, що сталося з Алійде двома поколіннями раніше. Торговці людьми через оману змусили її працювати секс-робітницею в Німеччині. Їй вдається втекти, але торговці переслідують її, й на шляху втечі вона опиняється на подвірʼї Алійде.

Історія та теми[ред. | ред. код]

Спершу роман задумувався як театральна пʼєса. У ході написання власне роману Оксанен обрала для нього інший фінал, аніж був у пʼєсі, та перемістила фокус на інші теми[6].

І пʼєса, і роман оповідають про одну й ту саму тему в історії Естонії. На створення пʼєси письменницю надихнули події Боснійської війни, але Оксанен, втім, вирішили перенести сюжетну лінію до Естонії та підлаштувала до неї події, про які оповідалося у її власній родині. Оксанен прагнула включити Естонію до європейської історії, адже історія цієї країни донедавна становила для Європи лише частину історії СРСР[7].

Сексуальне насилля та його прояви у секс-торгівлі є однією із ключових тем роману[8]. Окрім цього, Оксанен фіксує травматичні досвіди, які переживають жінки під час військових конфліктів у Європі, а також досліджує сучасну секс-торгівлю людьми[9]. Також у романі описано русифікацію Естонії: наприклад, у щоденникових записах Ганса та інших частинах оповіді згадується поборник русифікації поет Пауль-Еерік Руммо, а ще бабуся Зари продовжує спілкуватися естонською мовою, не бажаючи переходити на іншу[10].

Версії[ред. | ред. код]

Премʼєра пʼєси відбулася у Фінському національному театрі у лютому 2007 року[6]. Після цього її ставили зокрема у Тампере, Лахті, Сейняйокі[11], Йоенсуу та театрі Порі[12]. Шведськомовна версія пʼєси була розроблена у співпраці театрів Wasa Teater у Ваасі та Шведського театру Турку та відповідно поставлена у цих двох містах. Після цього покази відбулися у низці театрів Швеції. У лютому 2011 року відбулася премʼєра вистави у США та Німеччині, а восени 2010 року вона була представлена і в Естонії[13]. У 2012 році пройшла премʼєра вистави у Великобританії.

Композитор Юрі Рейнвере на основі пʼєси створив оперу й написав до неї лібрето. Згідно із початковим задумом, ця опера мала стати головною подією року Таллінна у якості культурної столиці Європи, проте через щільний графік та відсутність керівництва плани змінилися[14] й премʼєра опери відбулася у Фінському національному театрі у квітні 2012 року[15][16].

У 2012 році вийшла однойменна екранізація роману, режисером якої став Антті Йокінен; сценарій до фільму написав Марко Лейно, а продюсером виступив Маркус Селін[17][18]. Картина також номінувалася на Оскар році у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою»[19].

21 серпня 2011 року до 20-ї річниці відновлення незалежності Естонії у Фінляндії була представлена радіовистава за мотивами пʼєси[20].

Критика[ред. | ред. код]

На додачу до премій, роман отримав дуже багато схвальних відгуків у Фінляндії[21]. В Естонії твір також був сприйнятий дуже схвально, але міжнародний успіх роману спричинив восени 2010 року дискусії щодо його впливу на репутацію країни. Зокрема, письменник Яан Каплінський висловив своє розчарування[22] та вважав книгу занадто тривіальною та створеною заради сенсацій, у той час як, наприклад, Міхаїл Лотман підтримав авторку[23].

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

Після свого виходу роман очолив списки бестселерів як у Фінляндії[3], так і в Естонії[17]. Також він послідовно здобув премію Finlandia (2008 рік), премію Рунеберга (2009 рік) (таким чином ставши першим твором у Фінляндії, що отримав обидві ці нагороди[4]) та Літературну премію Північної ради[24] (2010 рік). Роман також номінувався на дві визначні французькі премії, премію Феміна іноземній авторці та Премію Медічі[25], отримавши першу у 2010 році[26]. Того ж року роман здобув французьку премію Fnac, таким чином ставши першим іноземним твором, удостоєним цієї нагороди[27].

Також у 2010 році роман удостоївся Європейської книжкової премії[28]. Окрім цього роман отримав й низку інших премій у Фінляндії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://fennica.linneanet.fi/vwebv/holdingsInfo?searchId=1648&recCount=10&recPointer=3&bibId=880752
  2. ↑ Maija Alftan (5 грудня 2008). Sofi Oksasen Puhdistus sai Finlandia-palkinnon. Helsingin Sanomat. Процитовано 9 травня 2024.
  3. ↑ а б в Puhdistus, Wsoy.fi
  4. ↑ а б Sofi Oksasen Puhdistus on nyt voittamaton. MTV3.fi. 5 лютого 2009. Процитовано 10 травня 2024.
  5. ↑ Книга Очищення. yakaboo.ua.
  6. ↑ а б Sihvonen, Lauri (24 вересня 2008). Lauri Sihvonen on Sofi Oksanen's novel: A Body and a Blowfly. FILI. Архів оригіналу за 9 липня 2009. Процитовано 11 травня 2024.
  7. ↑ Tuomo Karhu (4 квітня 2008). Näyttämöllä Viron vaiettu historia. Turun Sanomat. Процитовано 11 травня 2024.
  8. ↑ Awakening the (fictional) ghosts of eastern Europe. Politico.eu. 27 жовтня 2010.
  9. ↑ PURGE. Kirkus Reviews.
  10. ↑ Jaggi, Maya (21 серпня 2010). Purge by Sofi Oksanen. The Guardian. Процитовано 11 травня 2024.
  11. ↑ Seinäjoen kaupunginteatteri
  12. ↑ Oksasen Puhdistus Porin teatterissa, Yle
  13. ↑ Suna Vuori: Sofi Oksaselta uusi näytelmä Kansallisteatteriin. Helsingin Sanomat 19.5.2010 s. C 1
  14. ↑ Puhdistus-ooppera kariutui Tallinnassa
  15. ↑ "Aina tulee uusi nahkasaapas, astuu samalla tavalla kurkun päälle" – Sofi Oksasen Puhdistus nähdään jälleen näyttämöllä, Yle, 14 вересня 2019.
  16. ↑ Lauri Mäntysaari, Puhdistus hukkuu sanatulvaan, Turun Sanomat, 22 квітня 2012
  17. ↑ а б Oksanen's 'Purge' Set to Become Film. ERR News. 24 серпня 2010. Процитовано 11 травня.
  18. ↑ Antti Jokinen ohjaa Puhdistuksen elokuvasovituksen
  19. ↑ Holdsworth, Nick (19 September 2012). Finland picks 'Purge' for Oscar contest. Variety. Reed Business Information. Процитовано 11 травня 2024.
  20. ↑ Puhdistus kääntyy kuunnelmaksi, Yle Kulttuuriuutiset
  21. ↑ Jukka Petäjä (31 березня 2010). Mikä tekee puhdistuksesta poikkeuksellisen?. Helsingin Sanomat: C1.
  22. ↑ Kaja Kunnas, Puhdistuksen maailmanmaine ärsyttää Virossa, Helsingin Sanomat, 7 жовтня 2010
  23. ↑ Lotman, Mihhail (18 жовтня 2010). Sofi Oksanen ja nõukanostalgia. Eesti Päevaleht. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 11 травня 2024.
  24. ↑ Sofi Oksanen sai Pohjoismaiden neuvoston kirjallisuuspalkinnon. Yle.fi. 30 березня 2009. Процитовано 10 травня 2024.
  25. ↑ Sofi Oksaselle kaksi merkittävää ehdokkuutta Ranskassa, Yle.fi, Kulttuuriuutiset
  26. ↑ Sofi Oksanen voitti Ranskan Prix Feminan. Yle.fi. Процитовано 10 травня 2024.
  27. ↑ Sofi Oksanen's 'Purge' Wins Fnac Prize. ERR News. 19 серпня 2010. Процитовано 10 травня 2024. — Prix du roman Fnac à "Purge" de la Finlandaise Sofi Oksanen (фр.). AFP. 17 серпня 2010.
  28. ↑ Sofi Oksanen palkittiin jälleen, Yle.fi

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Очищення_(роман)&oldid=42540412