Павел Праун
| Павел Праун | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1836 Курилівка, Королівство Галичини та Володимирії |
| Помер | 1910 |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
 Австро-Угорщина |
| Діяльність | пожежник |
| Нагороди |
 |
Па́вел Пра́ун (пол. Paweł Praun; 1836, с. Королівка, біля Лежайська, тепер Польща — 1910) — польський пожежник, керівник пожежної служби у Львові з 1864 до 1906 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Пройшов військову службу, з відзнакою закінчив саперну академію у Тульні. Вивчав пожежну справу у Берліні та Майнці[1]. Брав участь в італійській кампанії 1859 року та нагороджений орденом Залізної Корони третього класу. Шляхтич[2].
1864 року внаслідок смертельної травми, отриманої під час ліквідування пожежі, загинув Ейтельбергер, начальник бригади, що обслуговувала пожежні насоси. Капітан інженерних військ Павел Праун став його наступником[1].
Праун став одним зі співзасновників крайового товариства «Сокіл» у Львові (статут затверджено 7 лютого 1867 року)[3].
1875 року ініціював створення Спілки добровільних пожежників Галичини і Лодомерії. Його уможливило прийняття 15 листопада 1867 р. закону про добровільні товариства[4], який повпливав на формування системи державного управління пожежною охороною на теренах Галичини. Спілка ця стала першим на українських теренах об'єднаним центром пожежних добровольців[5]. До 1875 року добровільна пожежна служба у Львові була частиною гімнастичного товариства «Сокул»[6][7].
У 1886 році Праун очолив крайові курси пожежної справи[8] та новостворену технічну комісію при них[6]. Власним коштом видав обсяговий посібник «Практичні вказівки з облаштування пожежної охорони й гасіння пожеж» (польськ. «Praktyczne wskazówki urządzania straży ogniowej i gaszenia pożarów») (1869)[9]. Належав до екзаменаційної комісії крайових курсів пожежництва у Львові[10], а також був керівником цих курсів. Проходили вони, зокрема, з 19 липня до 2 серпня 1896 року, 16—30 травня 1897 року, 4—18 травня 1899 року[6].
Подав у відставку з посади начальника корпусу пожежників 21 січня 1906 року, але де-факто очолював його до квітня того року[9]. Наступником Павела Прауна на цій посаді став доктор Зигмунт Рігер (Zygmunt Rieger)[6].
Похований на 72 полі Личаківського цвинтаря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Obrazy z przeszłości Galicyi i Krakowa, 1772-1858. archive.org. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Stankiewicz, Janusz. Janusz Stankiewicz. Genealogia, przodkowie, badania genealogiczne, forum dyskusyjne. www.stankiewicze.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Monetarium Bydgoskie. numibyd.pl (пол.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Вісник законів державних для королівств і країв в державній раді заступлених. Т. Річник 1871. Відень. 1871. с. 440.
- ↑ КОЗИНЕЦЬ, О.В. СТАНОВЛЕННЯ ІМПЕРАТОРСЬКОГО РОСІЙСЬКОГО ПОЖЕЖНОГО ТОВАРИСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ ДОБРОВІЛЬНИХ ПРОТИПОЖЕЖНИХ ФОРМУВАНЬ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ –ПОЧАТКУ ХХ СТ (PDF). http://lib.chdu.edu.ua/. Архів оригіналу (PDF) за 11 лютого 2017.
- ↑ а б в г 1900, Krajowy Związek Ochotniczych Straży Pożarnych w Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem : 1875-1900. dlibra.biblioteka.tarnow.pl (пол.). Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Red., Vogel, Aleksander Bronisław.; Red., Kostecki, Platon (1832-1908). (3 серпня 1900). Gazeta Narodowa. 1900, nr 212 (пол.). Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Korrespondent.net. Корреспондент: Як формувалася пожежна служба в Україні. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ а б Керівники пожежної охорони Львова у 19 та на початку 20 століть. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Piotrowski, Aleksander (-1895) Red; Szczerbowski, Antoni Red (1 серпня 1896). Przewodnik Pożarniczy: organ Krajowego Związku Ochotniczych Straży Pożarnych w Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. 1896, nr 8. Związek Ochotniczych Straży Pożarnych. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Музей під покровом святого Флоріана [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Stanisław Schnür-Pepłowski, «Obrazy z przeszłości Galicyi i Krakowa, 1772—1858». 1896 рік
- Архів номерів друкованого органу Спілки добровільних пожежників Галичини і Лодомерії «Przewodnik Pożarniczy» [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]