Павлівкер Галина Абрамівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлівкер Галина Абрамівна
Народилася 25 березня 1922(1922-03-25)
Київ, Українська СРР
Померла 2017
Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульпторка
Alma mater Київський державний художній інститут (1950)
Вчителі Гельман Макс Ісайович і Лисенко Михайло Григорович
Членство Спілка радянських художників України

Галина Абрамівна Павлівкер (нар. 25 березня 1922, Київ — пом. 2017, Київ) — українська скульпторка; член Спілки радянських художників України з 1951 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 25 березня 1922 року в місті Києві (нині Україна) в сім'ї лікаря. Скульптурою займалася з раннього віку, відвідуючи заняття в палаці піонерів. Після закінчення середньої школи у 1939 році вступила на факультет іноземних мов Київського університету, в якому опанувала французьку, німецьку, англійську мови. Після початку німецько-радянської війни була евакуйована до Ташкента, де упродовж 1941—1943 років продовжила навчання у Середньоазійському державному університеті. У серпні 1943 рокупрацювала у шпиталі. У березні 1944 року повернулася до Києва і продовжила навчання в Київському університеті. Того ж року вступила на скульптурний факультет до Київського художнього інституту, який закінчила у 1950 році, отримавши спеціальність «художника-скульптора». Її педагогами з фаху були Макс Гельман і Михайло Лисенко[1].

Жила у Києві, в будинку на вулиці Саксаганського, № 112, квартира № 3. Померла у Києві у 2017 році[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала в галузях станкової і монументальної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура
  • «Петро Ілліч Чайковський» (1950);
  • «На току» (1950);
  • «Чайковський в Україні» (1951, бронза);
  • «Зварник» (1951, бронза);
  • «Весна» (1954, бронза);
  • «Левко і Ганна» (1954);
  • «Дві дівчини» (1956, бетон);
  • «Шопен» (1957, мармур);
  • «Піонери» (1960);
  • «Портрет Ліни По» (1962, штучний камінь; Луганський обласний художній музей[1]);
  • «Портрет робітника» (1964);
  • «Материнство» (1966);
  • «Брат і сестра» (1967);
  • «Ніжність» (1967);
  • «Пролісок» (1969);
  • «Поема про Лесю» (1972—1992);
  • «Реквієм» (1972—1980);
  • «Звучання» (1975, майоліка);
  • «Портрет скульптора Макса Гельмана» (1980).
монументальна скульптура
Портрет на могилі Євгена Татаринова.

У 1937 році взяла участь у виставці до ювілею Олександра Пушкіна; у 1939 році — у дитячому конкурсі на пам'ятник Тарасу Шевченку, де отримала 27-му премію[1]. У республіканських виставках брала участь з 1950 року, всесоюзних — з 1951 року. 1960 року зробила внесок у формування колекції колгоспного музею в села Ксаверівки Київської області, подарувавши власні твори[1].

2015 року в Історичному музеї Кам’янського державного історико-культурного заповідника відбулась остання прижиттєва виставка скульпторки, де експонувалися світлини із зображенням першого пам’ятника Петру Чайковському у парку Декабристів, а також фото скульптурних робіт, котрі зберігалися вдома в авторки. Демонструвалися й поетичні твори художниці[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Олена Корусь. Фарфорова пластика артілі «Керамік» авторства Галини Павлікер.

Література[ред. | ред. код]