Павутинні грануляції
| Павутинні (Пахіонові) грануляції | |
|---|---|
 Схематичне зображення розрізу через склепіння черепа, яке ілюструє оболони мозку (Пахіонові грануляції зображені згори праворуч). | |
| Деталі | |
| Ідентифікатори | |
| Латина | Granulationes arachnoideae |
| TA98 | A14.1.01.205 |
| TA2 | 5389 |
| FMA | 77760 |
| Анатомічна термінологія | |
Павутинні грануляції (лат. Granulationes arachnoideae) — малі виступи, які утворює павутинна мозкова оболона (яка являє собою другий шар мозкових оболон) в середині більш міцної й зовнішньо розташованої твердої мозкової оболони. Вони проникають у синуси твердої мозкової оболони мозку, і відводять спинномозкову рідину (ліквор) із субарахноїдального простору до кров'яного русла.
Найбільші грануляції лежать уздовж верхнього сагітального синусу, великого венозного утворення, розташованого в передньо-задньому напрямку вздовж центру голови (в середині черепа). Вони також знаходяться й уздовж інших синусів твердої оболони.
Функція[ред. | ред. код]
Діфузія ліквора крізь пахіонові грануляції до верхнього сагітального синусу повертає СМР (спинномозкову рідину) до венозного русла.[1]
Павутинні грануляції діють як однобічні клапани. В нормі тиск спинномозкової рідини вищий за тиск у венозній системі, тому спинномозкова рідина через них легко відтікає до кров'яного русла. Якщо ж тиск зміниться, ліквор не йтиме назад до субарахноїдального простору. Причина наразі невідома. Вважається, що клітини ендотелію венозних синусів утворюють вакуолі спинномозкової рідини, які проходять через клітину й потрапляють у кров'яне русло.
Важливість павутинних грануляцій для дренажу СМР оспорюється. Згідно з деякими авторами, дренаж СМР відбувається через лімфатичні судини, пов'язані з екстракраніальними відділами черепних нервів. І велика частина ліквора, як вважають, залишає порожнину черепа через аксони І пари черепних нервів (лат. n. olphactorius), розташованих у дірчастій пластинці решітчастої кістки (лат. lamina cribrosa ossis ethmoidalis).[2][3]
Назва[ред. | ред. код]
Назва «Пахіонові» павутинні грануляції одержали від дослідника Антоніо Паккіоні (або Пахіоні). У 1705 році він написав працю «Міркування про кулеподібні залози твердої мозкової оболони людини», де описав ямочки грануляцій на внутрішній пластинці кісток склепіння черепа (надалі названі його іменем — «пахіонові ямки») та грануляції павутинної оболонии головного мозку, які беруть участь у циркуляції спинно-мозкової рідини (теж тривалий час називалися його іменем — «пахіонові грануляції»).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Martini, Frederick; Timmons, Michael; Tallitsch, Robert (2015). Human Anatomy (вид. Eighth). Boston: Pearson. с. 453. ISBN 0-321-88332-2.
- ↑ Linden Forest Edwards (1934). Anatomy for physical education, descriptive and applied. P. Blakiston's son & co., inc. с. 80. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 23 червня 2012.
- ↑ Sir Henry Morris (1921). Morris's human anatomy. P. Blakiston's son & Company. с. 953. Процитовано 23 червня 2012.
Додаткові зображення[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павутинні грануляції |
-
Ліва тім'яна кістка. Внутрішня поверхня. -
Лобова кістка. Внутрішня поверхня. -
КТ ангіографія показує павутинні грануляції в лівому поперечному синусі -
Безконтрастна КТ голови показує пахіонові грануляції.
