Пазури й ікла
 Обкладинка польського видання | |
| Автор | Марцін Звешховський[1] |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | пол. Wiedźmin. Szpony i kły |
| Ілюстрації | Томаш Пйоруновський |
| Країна |
 Польща |
| Мова | польська |
| Серія | «Відьмак» |
| Тема | 30-ліття «Відьмака» |
| Жанр | фентезі |
| Видавництво |
SuperNOWA |
| Видано | 2017 рік |
| Сторінок | 396 |
| ISBN | 9788375781557 |
| Попередній твір | Відьмачі легенди |
«Відьмак. Пазури й ікла» (пол. Wiedźmin. Szpony i kły) — антологія фентезійних оповідань, задумана як данина поваги фанатам «Відьмацької саги». Книжка була створена з відома та схвалення Анджея Сапковського, автора літературної серії. За свою згоду письменник не отримав жодного винагородження.[2][1]
До збірки ввійшло 11 оповідань, написаних різними авторами для конкурсу до тридцятиріччя «Відьмака», що влаштував часопис «Нова Фантастика». У центрі історій відьмак Геральт, його знайомі та абсолютно нові для цього вигаданого всесвіту персонажі.
Укладачі: Марцін Звешховський, Мирослав Ковальський і Данута Гурська.[1]
У Польщі збірка надійшла у продаж 8 листопада 2017 року. Видана видавництвом «SuperNOWA».[3][2]
Анотація збірки[ред. | ред. код]
Тож тридцять років. Відьмак, найнятий за три тисячі оренів. Коли він з'явився у Визимі, у корчмі «Під лисом», він не був молодиком: побіліле волосся, шрам на обличчі і той характерний паскудний усміх.
Він почав з високої ноти: троє харцизів, потім стрига й інші тварі — люди і нелюди, — негідні жити на світі, котрий нам дано.
А потім Білий Вовк пішов своєю дорогою. Тернистою, як на мене, але, що ж, кожен учиться на своїх помилках. Десь у віддалі на мене значущо поглядає Голлівуд, але наразі давайте потішимося тим, що віднайшли у відьмацькому конкурсі «Нова Фантастика» та «Супер-Нова»: одинадцять оповідань, натхнених долею Геральта та його приятельок і товаришів.
Читав їх з увагою, не виправляючи. Серед учасників конкурсу до «Тридцятиріччя» Відьмака є люди вельми талановиті. Незабаром вони створять власні світи або знищать існуючі. Тож не губіть їх з очей!
Оригінальний текст (пол.)No tak. Trzydzieści lat. Wiedźmin do wynajęcia za trzy tysiące orenów. Gdy pojawił się w Wyzimie, w karczmie „Pod Lisem” nie był młodzieniaszkiem. Pobielałe włosy, szrama na twarzy i ten charakterystyczny, paskudny uśmiech.Zaczął od górnego C: trzech oprychów, potem strzyga i kolejne stwory – ludzkie bądź nieludzkie – niegodne żyć w świecie, który został nam dany.
A potem Biały Wilk poszedł własną drogą. Ciernistą, tak bym to ujął, ale cóż, każdy uczy się na błędach. Gdzieś w oddali łypie do mnie znacząco Hollywood, ale na razie cieszmy się tym, co wyłowiła z wiedźmińskiego konkursu „Nowa Fantastyka” i superNOWA: jedenaście opowieści zainspirowanych losami Geralta oraz jego przyjaciółek i kamratów.
Czytałem je z uwagą, nie ingerując. Są wśród uczestników konkursu na „trzydziestkę” wiedźmina ludzie bardzo utalentowani. Wkrótce stworzą własne światy bądź zanegują istniejące. Nie straćmy ich z oczu!
Список оповідань[ред. | ред. код]
Передмова: «Спадщина Білого Вовка», Марцін Звешховський («Dziedzictwo Białego Wilka», Marcin Zwierzchowski).
- «Край чудес», Пйотр Єдлінський («Kres cudów», Piotr Jedliński);
- «Кров на снігу. Апокриф Коралі», Беатриче Новицька («Krew na śniegu. Apokryf Koral», Beatrycze Nowicka);
- «Іронія долі», Собеслав Коляновський («Ironia losu», Sobiesław Kolanowski);
- «Дві голови…», Надія Гасик («Co dwie głowy…», Nadia Gasik);
- «Шкала обов'язку», Катажина Гелич («Skala powinności», Katarzyna Gielicz);
- «Без взаємності», Барбара Шельонг («Bez wzajemności», Barbara Szeląg);
- «Урок самотності», Пшемислав Гуль («Lekcja samotności», Przemysław Gul);
- «І сліду не буде», Томаш Злічевський («Nie będzie śladu», Tomasz Zliczewski).
- «Дівчина, котра ніколи не плакала», Анджей-Войцех Савицький[pl] («Dziewczyna, która nigdy nie płakała», Andrzej Wojciech Sawicki);
- «Балада про квітоньку», Міхал Смик («Ballada o Kwiatuszku», Michał Smyk);
- «Пазури й ікла», Яцек Врубель («Szpony i kły», Jacek Wróbel).[4]
Критика[ред. | ред. код]
Антологія зазнала критики за оманливу обкладинку, на якій зазначене ім'я Сапковського, але замовчані імена справжніх авторів, а також з якої не зрозуміло, чим є книжка: романом чи збіркою.[5][6]
Одночасно критики відзначили високу якість ілюстрацій, виконаних художником Томашем Пйоруновським.[7][6] Самі ж тексти отримали неодностайну суперечливу оцінку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Marcin Zwierzchowski (7 листопада, 2017). „Wiedźmin. Szpony i kły” — za kulisami albo FAQ [«Відьмак. Пазури й ікла» — за кулісами або FAQ]. Kulturalny Człowiek (пол.) . Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
- ↑ а б Nowa książka ze świata Wiedźmina już 8 listopada! Autorami opowiadań są fani twórczości Sapkowskiego [Нова книжка зі світу Відьмака вже 8 листопада! Авторами оповідань є фани творчості Сапковського]. Booklips (пол.) . 2 листопада, 2017.
- ↑ Doctor Donna (2 листопада, 2017). Zbiór opowiadań Wiedźmin. Szpony i kły niebawem w sprzedaży [Збірка оповідань «Відьмак. Пазури й ікла» незабаром у продажу]. Kawerna (пол.) . Архів оригіналу за 5 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ Dagmara Trembicka (2 листопада, 2017). Nowa książka o wiedźminie już za tydzień! [Нова книжка про відьмака вже за тиждень!]. Movies Room (пол.) . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ Szymon Radzewicz (2 листопада, 2017). Nikczemnie wprowadzająca w błąd okładka. Wiedźmin: Szpony i Kły nie jest książką Sapkowskiego, ale… fanów [Підступно оманлива обкладинка. «Відьмак: Пазури й ікла» є книжкою не Сапковського, а… його фанів]. Spider's Web (пол.) . Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ а б Artur Machlowski (9 листопада, 2017). Andrzej Sapkowski przedstawia: Szpony i Kły — recenzja książki [Анджей Сапковський представляє: Пазури й ікла — рецензія книжки]. Valkiria Network (пол.) . Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ Piotr (14 листопада, 2017). „Szpony i kły” (zbiór opowiadań) — recenzja [«Пазури й ікла» (збірка оповідань) — рецензія]. Fantasmarium (пол.) . Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
