Пак Син Хван
| Пак Син Хван | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1869 |
| Помер |
1907 ·вогнепальне поранення |
| Діяльність | військовослужбовець |
Пак Син Хван (кор.: 박승환) — корейський військовий офіцер і борцем за незалежність Корейської імперії. Після самогубства він був відомий тим, що спровокував битву при Намдемун у відповідь на розпуск корейської армії після японсько-корейського договору 1907 року та зречення імператора Коджона.
Життєпис[ред. | ред. код]
Він народився 7 вересня 1869 року в Хансоні, Кьонгі, як старший із трьох дітей Пак Джу Пьо та Нам'ян Хонга[1].
У 1887 році він склав іспит в Мугва і 28 вересня 1896 року вступив до Військової академії Корейської імперії[2]. Ї Хак Гюн, директор академії, був націоналістом, який виступав проти японського впливу, що вплинуло на переконання Пака[3]. Він закінчив навчання 21 березня 1897 року і отримав звання другого лейтенанта Корейської імператорської гвардії. Згодом, 11 листопада 1899 року він отримав звання лейтенанта і був призначений командиром взводу 2-го батальйону 1-го Сівійського полку, а 23 липня 1900 року він отримав звання капітана і прийняв командування 1-ю ротою 1-го Циньвійського полку. Потім 14 серпня 1900 року він прийняв командування ротмістром 1-го Сівійського полку. 15 лютого 1904 року Пар отримав звання майора і став командиром 1-го батальйону 1-го полку Сіві[3][4].
Під час служби командиром 1-го батальйону 1-го полку Сіві він увійшов до палацу, коли імператор Коджон був насильно забраний японцями в 1907 році, і спробував відновити трон, але він зупинився, оскільки боявся завдати шкоди королю Коджону. 1 серпня 1907 року він зібрав офіцерів вище командира батальйону або вище в японському військовому штабі, щоб розпустити армію. Після цього Пак покінчив життя самогубством із пістолета та написав передсмертного листа, у якому було сказано:
Я не міг захистити свою країну як солдат і не міг показати свою вірність як слуга. Храм Джонгмьо та Саджік вже були зруйновані, а оборона країни, відповідно, зникла. Оскільки я солдат, я не можу дозволити собі жити в мирі[1].
Коли стало відомо про самогубство Пака, деякі солдати 1-го Чамрьон під його керівництвом розлютилися і почали антияпонське повстання, яке призвело до битви при Намдемун[2]. Після придушення повстання японський імперський уряд очорнив самогубство Пака[1]. У 1909 році Ан Чун Гин убив Іто Хіробумі на станції Харбіна, щоб помститися за смерть Пака.
Спадщина[ред. | ред. код]
Після його смерті в 1962 році уряд Південної Кореї його посмертно нагородив президентським орденом «За заслуги перед національним фондом»[2][5][6]. У серпні 2003 року він був обраний національним діячем Південної Кореї[6].
Сім'я[ред. | ред. код]
У Пака був син Пак Чон-Хуп і двоє онуків Пак Де Чон і Пак Ван Чон[7].
У масовій культурі[ред. | ред. код]
Його заява та акт самогубства зображені в південнокорейському телесеріалі 2018 року «Містер Сонячне світло», як і битва при Намдемун.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в 전쟁·군사정보 > 이달의 호국인물: 전쟁기념관. The War Memorial of Korea (кор.). Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ а б 공훈전자사료관. 박승환. e-gonghun.mpva.go.kr. Процитовано 16 жовтня 2022.
- ↑ National Veterans Affairs (31 травня 2022). 박승환-대한제국군 강제해산명령에 순국으로 응답한 장교. Navercast. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ 박승환. Naver. Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ а б 공훈전자사료관Independence merit public information: Park Seung-hwan. e-gonghun.mpva.go.kr. Процитовано 3 липня 2023.
- ↑ 축구인. 1948년 런던 하계 올림픽 대한민국 축구 국가대표선수로 출전했으며 대한축구협회 부회장을 거쳐 1982년부터 1990년까지 광복회 부회장을 지냈다. 출처. Kyunghyang Shinmun. 17 серпня 1995.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- 1997년 8월 1일 한겨레 :: 네이버 뉴스 라이브러리. Naver. Процитовано 5 червня 2022.
