Паль Тіткош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Паль Тіткош
Паль Тіткош
Паль Тіткош
Особисті дані
Народження 8 січня 1908(1908-01-08)
  Келенвельдь, Австро-Угорщина
Смерть 8 жовтня 1988(1988-10-08) (80 років)
  Будапешт, Угорщина
Поховання Фаркашреті[1][2]
Громадянство  Угорщина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1926–1929 Угорщина «Будай 33»  ? (?)
1929–1940 Угорщина «Хунгарія» 231 (95)
1940–1941 Угорщина «Вашаш»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1929–1938 Угорщина Угорщина 48 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1942–1943 Угорщина «Кішпешт»
1946–1947 Угорщина МТК (Будапешт)
1958–1961 Єгипет ОАР
1962 Угорщина «Шалготар'ян»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Паль Тіткош (угор. Titkos Pál, 8 січня 1908, Келенвельдь — 8 жовтня 1988, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника, зокрема, за клуб «Хунгарію», а також національну збірну Угорщини. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Дворазовий чемпіон Угорщини. Футболіст 1937 року в Угорщині.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1926 року виступами за команду клубу «Будай 33», в якій провів три сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Хунгарії», до складу якої приєднався 1929 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні одинадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хунгарії», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,41 голу за гру першості. За цей час двічі виборював титул чемпіона Угорщини. А 1937 року був визнаний футболістом року в Угорщині.

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Вашаші», за команду якого виступав протягом 1940—1941 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1929 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1938 року у Франції. Дебютував на турнірі у третій грі своєї команди — у виграному з рахунком 5:1 півфіналі проти збірної Швеції. Був також учасником фінальної гри, в якій його команді протистояли діючі чемпіони світу італійці. Відзначився у цій грі забитим голом, на 8-й хвилині матчу швидко зрівнявши рахунок після пропущеного двома хвилинами раніше м'яча. Утім урешті-решт Італія виграла з рахунком 4:2, захистивши титул чемпіонів світу, а угорці отримали лише срібні нагороди.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 48 матчів,[3] забивши 13 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1942 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кішпешт». 1946 року став головним тренером команди МТК (Будапешт), тренував клуб з Будапешта один рік.

1958 року став головним тренером збірної Об'єднаної Арабської Республіки (де-факто Єгипту), на чолі якої наступного року виборов Кубок африканських націй.[4]

1961 року залишив Єгипет і повернувся на батьківщину, де протягом наступного року тренував команду «Шалготар'яна».[3]

Помер 8 жовтня 1988 року на 81-му році життя у місті Будапешт.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Хунгарія»: 1935-1936, 1936-1937

Як тренера[ред. | ред. код]

ОАР: 1959

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://epa.oszk.hu/00000/00003/00030/adattar.html
  2. https://epa.oszk.hu/00000/00003/00030/nevmutato.html
  3. а б Chapter VII: Contrast and Harmony. Acta Radiologica. Т. 36, № sup85. 1951-01. с. 57—64. doi:10.3109/00016925109136522. ISSN 0001-6926. Процитовано 25 вересня 2022.
  4. Manzatto, Antonio; Grenzer, Matthias (12 вересня 2017). Teologia cristã latino-americana Anotações sobre a Área de Concentração do Programa de Estudos Pós-Graduados em Teologia da PUC-SP. Revista de Cultura Teológica. № 89. с. 27. doi:10.23925/rct.i89.34453. ISSN 2317-4307. Процитовано 25 вересня 2022.