Пані Подчашина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пані Подчашина
Формат творчої роботи роман
Автор Міхал Димітр Краєвський
Країна походження  Республіка Польща
Мова твору або назви польська
Дата публікації 1786
Статус авторських прав 🅮 і 🅮

Пані Подчашина (насправді Пані Подчашина. Том 2 справ Войцеха Здаржинського) — роман Міхала Димітра Краєвського, вільне продовження твору Войцеха Здаржинського, опублікований у 1786 році у Варшаві. Автор задумав у романі створити взірець досконалої шляхтанки, домогосподарки та дружини. Він також спирається на сюжетну схему «Нової Елоїзи» Жана-Жака Руссо[1].

Зміст твору[ред. | ред. код]

Героїня — сестра Войцеха Здаржинського, зображеного в попередньому романі Краєвського. Як і її брат, вона погано виховується батьками, але зрештою потрапляє під опіку бабусі, яка використовує методи виховання, викладені Руссо в «Емілі». Коли дівчина виростає, вона стає об'єктом залицянь свого опікуна, типового сармата, і пана Кастелянича, модного бізнесмена. Однак дівчина кохає старосту і саме з ним заручається. Проте, її мати наполягає на розриві стосунків і видачі заміж за Подчашу. Героїня поступається, але планує зберегти своє кохання до старости і стосунки з ним, незважаючи на шлюб. Однак під впливом молитви вона відмовляється від цих планів. Вона відштовхує старосту, який вирішує назавжди залишитися холостяком, а сама вирішує залишатися вірною і доброю дружиною Подчаші, обраному її матір'ю. Під впливом дружини Подчаш позбувається своїх сарматських вад і стає добрим чоловіком, заслуговуючи на любов і повагу героїні. Щасливий і гармонійний шлюб переривається через 14 років смертю Подчаші. Вже вдову Подчашину відвідує її брат, Войцех Здаржинський. Вона показує йому своє зразкове господарство, яке веде мудро і гуманно, на радість своїм підданим. Після візиту брата до Подчашини приїжджає ще один гість — колись відкинутий староста, який знову просить її вийти за нього заміж. Підчашина відмовляється і невдовзі хворіє. На смертному одрі вона просить свого колишнього коханого одружитися з її донькою Анелею. Староста погоджується і отримує добру і люблячу супутницю життя.

Зразок для наслідування у творі[ред. | ред. код]

Персонаж Пшижини є частковою полемікою проти моделі жінки, закладеної в «Новій Елоїзі», — на відміну від героїні Руссо, героїня Краєвського відмовляється від емоційного в людині, щоб стати зразковою жінкою-громадянкою[2]. Він зразково і розумно веде господарство, будує школи та лікарні для своїх підданих. Вона впливає на чоловіка своєю добротою і мудрістю, і під її впливом він позбувається сарматських звичок.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Klimowicz, Mieczysław (2002). Oświecenie. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. с. 295. ISBN 83-01-13845-9.
  2. Kostkiewiczowa, Teresa (2002). Teresa Kostkiewiczowa Bohater literacki. Słownik literatury polskiego oświecenia. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich – Wydaw. с. 40. ISBN 83-04-04620-2.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Kostkiewiczowa, Teresa (2002). Teresa Kostkiewiczowa Bohater literacki. Słownik literatury polskiego oświecenia. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich – Wydaw. ISBN 83-04-04620-2.
  • Klimowicz, Mieczysław (2002). Oświecenie. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. ISBN 83-01-13845-9.

Посилання[ред. | ред. код]