Парана (футболіст)
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 21 березня 1942 (82 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Камбара[d], Парана, Бразилія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 173 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 69 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Бразилія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | фланговий півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Адемір де Баррос (порт.-браз. Ademir de Barros, нар. 21 березня 1942, Камбара), відоміший під прізвиськом Парана (порт.-браз. Paraná) — бразильський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника. Відомий за виступами в клубі «Сан-Паулу», в складі якого став дворазовим переможцем Ліги Пауліста, а також у складі національної збірної Бразилії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1966 року.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Парана народився у сім'ї футболіста Анісіо Барроса[1], визнаного кращим футболістом північної Парани у 1949 році.[2] Він мав шість братів і сестер.[3] З 9 років він грав у місцевій команді, зібраній із хлопчаків, які жили неподалік.[4] У 1954 році він з батьками перебрався до міста Сорокаба.[1][4] З раннього дитинства Парана також працював, допомагаючи батькам, працюючи в типографії місцевої газети «O Cruzeiro do Sul».[2][4] Він розпочав грати в місцевому футбольному клубі «Сан-Бенту»[1], куди його рекомендував головний редактор газети Одаїр Сансон.[5] Дещо пізніше він розпочав грати за фабричну команду «Теба», де він влаштувався працювати маляром.[2][3] У 1959 році журналіст газети «A Gazeta Esportiva» Ауреліо Белотті, який був другом його дядька, допоміг Парані пройти перегляд у клубі «Корінтіанс». Після перегляду матчу в молодіжній команді тренер «Корінтіанса» сказав, що Парана їм сподобався, та щоб він переходив до їх клубу. Коли Парана після душу підійшов до шафи зі своїми речами, то побачив, що в нього вкрали бутси. Після цього гравець зібрав свої речі та більше не приїздив до цього клубу.[2] У віці 17 років Парана повернувся до «Сан-Бенту», та підписав з ним свій перший професійний контракт.[2] У 1963 році він допоміг клубу уперше в історії вийти до вищого дивізіону чемпіонату штату Сан-Паулу.[3] У 1965 році, у своїй останній грі за клуб проти «Прудентини», Парана зробив настільки серйозне порушення правил, що відразу ж пішов із поля, навіть не дочекавшись реакції арбітра зустрічі.[6]
17 лютого 1965 года Парана перейшов до клубу «Сан-Паулу»[3], у якому дебютував 7 березня цього ж року.[4] При цьому у футболіста було запрошення від «Сантуса», який шукав замінуПепе, проте його зупинив дзвінок президента федерації футболу штату Сан-Паулу Жуана Мендонси Фалькао, який сказав, що якщо Парана не підпише контракту з «Сан-Паулу», то взагалі ніде не буде грати.[6] Парана був гравцем основи команди аж до 1970 року, коли він поступово став гравцем, який виходить на заміну[4], та витіснений з основного складу Піу.[5] Проте в 1970 та 1971 роках футболіст виграв свої перші титули чемпіона штату Сан-Паулу. Усього за «Сан-Паулу» футболіст зіграв 394 матчі та забив 40 м'ячів.[4][2]
У 1973 році Парана перейшов до клубу «Тірадентес»[1], з якого в 1975 році перейшов до клубу «Операріо».[2][5] Пізніше він повернувся до штату Парана, де грав за клуби «Колорадо» та «Лондрина».[2] 22 серпня 1976 року Парана забив перший гол в історії стадіону «Кафе»[4], реалізувавши пенальті в матчі «Лондрини» з «Фламенгу».[2] Пізніше він знову грав за «Сан-Бенту», далі за клуб «Франкана»", та клуб «Барра Боніта», в якому завершив ігрову кар'єру у 1980 році.[2][3]
Після завершення кар'єри гравця Парана отримав вищу освіту в області адміністрування та фізичного виховання, працював у мерії Сорокаби на посаді спортивного секретаря.[1] Пізніше він працював футбольним тренером у спортивній школі Сентре Еспортіво де Піньєйрос.[3] У 2005 році він заповів своє тіло для проведення наукових досліджень у медичній школі Пук в Сорокабі[4][7]: «Мені ніколи не подобалась похвальна церемонія, тому я знайшов спосіб насолодитися своїм тілом після смерті. Я вважаю, що якась його частина може виявитися корисною».[3]
Виступи за збірну[ред. | ред. код]
У складі національної збірної Бразилії Парана дебютував 30 червня 1965 року в товариському матчі зі збірною Швеції.[8] На той час він конкурував за місце в збірній з Рінальдо.[9] 4 червня 1966 года Парана забив свій перший та єдиний м'яч за національну збірну, вразивши ворота збірної Перу.[8]
Парану включили до розширеного списку з 47 футболістів, названих Вісенте Феолою, для підготовки до участі в чемпіонаті світу 1966 року. За результатами відбору в збірній залишились 22 футболісти, серед яких був і Парана.[4] На самій першості футболіст зіграв один матч, 19 липня 1966 року проти збірної Португалії (програного бразильцями з рахунком 1:3), цей матч став для нього останнім у футболці національної збірної. Під час підготовки до турніру вибір Парани як одного з 22 футболістів, які поїхали на чемпіонат світу, дуже різко розкритикував впливовий журналіст «Jornal do Brasil» Олдемаріо Тугінйьо. Коли футболіст повернувся на батьківщину, журналіст побачився з ним. Олдемаріо сказав Парані, що той був кращим гравцем бразильців на чемпіонаті. За це футболіст вдарив журналіста в обличчя.[4][3] Пізніше до нього підійшов Карлос Насіменто, менеджер та керівник відбору гравців у збірній, з питанням: «Навіщо ти це зробив?». Тоді Парана дав йому ляща по щоці.[5][3][6] Після цього Насіменто заявив, що півзахисник більше ніколи не буде грати за національну команду.[4] Так і вийшло, сам футболіст пізніше заявляв, що якби не цей епізод, то він би поїхав на чемпіонат світу 1970 року в Мексику як гравець стартового складу, витіснивши з нього Рівеліно.[4][7]
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 9 матчів, забивши 1 гол.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Парана одружився в 1968 році на Дульсе де Олівейра Баррос.[4][3] Вона померла у 2009 році у віці 59 років.[4][3] У подружжя було троє дітей — Сінтія, Сібеле та Жуніор.[3]
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
Переможець Ліги Пауліста (2):
- «Сан-Паулу»: 1970, 1971
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д ADEMIR DE BARROS (PARANÁ) [Архівовано 2021-11-06 у Wayback Machine.] (порт.)
- ↑ а б в г д е ж и к л Presença: Uma lenda do futebol sorocabano (порт.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Uma história de amor ao futebol (порт.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Paraná. Ex-ponta-esquerda do São Paulo (порт.)
- ↑ а б в г Paraná… o ponta-esquerda que não afinava (порт.)
- ↑ а б в Paraná completa 70 anos e recorda soco em cartola na Copa de 1966 (порт.)
- ↑ а б Paraná fala de soco que o tirou de Copa e diz por que doará corpo à ciência… (порт.)
- ↑ а б Seleção Brasileira (Brazilian National Team) 1964—1966 (порт.)
- ↑ Rinaldo Amorim. Ex-ponta-esquerda do Palmeiras (порт.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Парана (футболіст) на сайті ФІФА (англ.)
- Парана на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Парана на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Парана на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
| |||||||
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
