Парламентська партія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

- Парламентська партія — це політична партія, яка (за умов пропорційної або змішаної виборчої системи) брала участь у виборах до вищого законодавчого органу країни і подолала встановлений законодавством показник відсотку виборців, що проголосували за партійний список кандидатів у члени вищого законодавчого органу. Парламентська партія є неофіційним терміном[1].

В Україні парламентською партія стає тоді, коли за результатами загальнонаціональних виборів вона долає встановлений законодавством 5 % поріг відданих за неї голосів виборців. Законом України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 98, п.3.) визначено, що «право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій, що отримали п'ять і більше відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій»[2]

Інститут парламентських партій в Україні виник за результатами виборів 1998 року. Парламентськими стали вісім партій, які за результатами виборів до вищого законодавчого органу влади — Верховної Ради України (за змішаною виборчою системою) 29 березня 1998 року подолали встановдений на той час 4 % бар'єр (участь у виборах брали 30 політичних партій). Це такі політичні партії (виборчі блоки):

Із 33-х політичних партій і блоків, які брали участь у виборах до Верховної Ради України у 2002 році, шість партій пройшли встановлений 4 % бар'єр й стали парламентськими:

Згідно з офіційними результатам, до Верховної Ради України V скликання (2006 р.) пройшли п'ять партій і виборчих блоків:

Прохідний бар'єр на позачергових виборах народних депутатів України 2007 року для партій і блоків становив 3 % від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. Парламентськими стали:

За результатами виборів 2012 року, 5 % бар'єр подолали й отримали статус парламентських п'ять політичних партій:

На позачергових виборах народних депутатів України 2014 року із 52 партій — суб'єктів виборчого процесу — прохідний 5%-бар'єр подолали шість партій[3]. Парламентськими стали:


На позачергових виборах 2019 року статус парламентських здобули:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нестерович В.Ф. (2020). Виборча кампанія: Словник сленгових термінів та виразів. Київ: Видавництво Ліра-К. с. 339—340.
  2. ↑ Закон України «Про вибори народних депутатів України». Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
  3. ↑ За результатами 100% опрацьованих протоколів по Україні, станом на 07.11.2014. Архів оригіналу за 31.10.2015. Процитовано 07.11.2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Нестерович В. Ф. Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
  • Нестерович В. Ф. Виборча кампанія: Словник сленгових термінів та виразів [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. 648 с.
  • Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Б. Бабкіна. — Київ, 1997.
  • Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) / П. П. Шляхтун. — Київ: Либідь, 2002. — 576 c.
  • Виборче законодавство України / упорядник Ю. Шайгородський. Київ: Український центр політичного менеджменту, 2002. 296 с.
  • Головатий М. Ф. Соціологія політики. Київ, 2003.
  • Яценко Н. Е. Толковый словарь обществоведческих терминов. Москва, 1999. [1] [Архівовано 6 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  • Место партии в системе власти. Виды партийных систем [2] [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  • Словари и энциклопедии на Академике. Официальная терминология. Парламентская партия [3] [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  • Даниленко В. И. Современный политологический словарь. — Москва, 2000.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парламентська_партія&oldid=40985606