Парова вантажівка

Парова вантажівка — паровий автомобіль для перевезення вантажів. Ця, найраніша форма вантажівки поділяється на два основних типи: «Overtype» (зовнішнього типу) і «Undertype» (внутрішнього типу) — відмінність полягає в розташуванні двигуна відносно котла. Виробники були схильні концентруватися на одній або іншій формі.

Історія[ред. | ред. код]

Парові вантажівки були поширеною формою вантажного транспорту для комерційних перевезень на початку XX століття, хоча вони значною мірою були унікально британським явищем, з дуже невеликою кількістю виробників за межами Великої Британії. Внаслідок конкуренції з автомобілями з ДВС та через несприятливе для парового транспорту законодавство, дуже мало з них залишилися в комерційному використанні після Другої світової війни. Хоча більшість парових вантажівок утилізовано, проте значну кількість збережено в робочому стані і їх можна побачити на так званих «парових ярмарках», особливо у Великій Британії.

Перші комерційні парові вантажівки з'явилися приблизно в 1890 році. Хоча паровий транспорт був популярний у Великій Британії від другої половини XIX століття спочатку це були лише трохи модернізовані парові трактори або локомобілі, але потім їх стали розробляти саме як вантажівки. Компанії Thornycroft^[en] і Leyland Motors почали виробництво в 1896 році і Sentinel^[en] у 1906 році.

Специфіка[ред. | ред. код]

У машинах типу overtype — парова машина розташована безпосередньо на котлі і така вантажівка нагадує звичайний паротяг, але на безрейковому ходу. Схожі за формою і конструкцією локомобілі використовували як тягачів від кінця XIX століття.

Вантажівки типу overtype поділяють на дві основні групи:

вантажівки без коробки передач;
вантажівки з коробкою передач.

У машинах типу undertype — парова машина змонтована окремо від парового котла на шасі. Така машина схожа на звичайну важку вантажівку.

Вантажівки типу undertype поділяють на три основні групи:

вантажівки з тихохідними але «сильними» паровими машинами з ланцюговою передачею крутного моменту на вісь;
вантажівки з менш потужними, але швидкохідними паровими машинами, обладнаними коробкою передач і ланцюговою передачею на ведучу вісь;
вантажівки зі швидкохідними паровими машинами і карданною передачею.

Також ознаками різної класифікації є:

кількість осей: дві, три або чотири;

тип парового котла: горизонтальний, вертикальний, паровозний, прямоточний, високого або низького тиску, з живленням рідким або твердим паливом тощо;

тип парової машини: вертикальна, горизонтальна, V — подібна, дво- або багатоциліндрова, золотникова або клапанна; з простим розширенням або багатократним (типу компаунд), що працює з конденсацією чи з випуском пари в атмосферу, простої або подвійної дії тощо.

Парова машина, що працює з конденсацією. Хеншель 1936.

Фірми виробники парових вантажівок[ред. | ред. код]

Всього існувало майже 160 виробників парових вантажівок. Багато виробників локомобілів також випускали варіанти парових вантажівок, але деякі фірми спеціалізувалися на них.

Компанія John I. Thornycroft & Company була відомою морською інженерної компанією, яка успішно породила компанію Steam Carriage and Wagon для виробництва автомобільних транспортних засобів з паровим двигуном. Вони постачали парові вантажівки в британську армію, комерційні парові вантажівки і фургони, парові автомобілі (протягом декількох років), а також автобуси — перший в Лондоні комерційно успішний автобус, був двоповерховим паровим автобусом Thornycroft.

До виробників, що спеціалізувалися на випуску парових автомобілів, належали такі компанії: