Партизанський полк Каяані
| Партизанський полк Каяані | |
|---|---|
 Партизани Каяані | |
| На службі | 1918 |
| Країна |
 Фінляндія |
| Належність | Біла гвардія (Фінляндія) |
| Тип | партизанський загін |
| Роль | підрозділ білих фінів у громадянській війні |
| Чисельність | близько 500 |
| У складі | Військова група «Саво» |
| Війни/битви | бої за Куопіо, Ійсалмі, Виборзька битва[fi] |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Елія Ригтніємі, Йохан Яухіайнен, Теодор Стрьомберг |
Партизанський полк Каяані (фін. Kajaanin sissirykmentti) — військовий підрозділ, який брав участь у фінляндській громадянській війні 1918 року. Був сформований у Каяані, діяв в Оулу та Північному Саво. Полк брав участь у великих боях і білому терорі. Головним командиром формування був Елія Ригтніємі[fi], одним з бійців — майбутній президент Фінляндії Урго Кекконен.
Білі Каяані[ред. | ред. код]
З осені 1917 року в Каяані загострилося протиборство між соціалістичною Червоною гвардією та консервативно-націоналістичним Охоронним корпусом (Шуцкор). Наприкінці січня 1918 стало очевидним назріваюче в Гельсінкі захоплення влади пробільшовистським урядом. Консервативні активісти в Каяані вирішили діяти на випередження.
24 січня 1918 відбулося зібрання місцевих бійців Шуцкору. Було прийнято рішення сформувати білий партизанський полк для збройної боротьби проти червоних. Начальником штабу став поштмайстер Теодор Стрьомберг[1]. До штабу також увійшли підприємець Еліас Вяюрюнен, банківський службовець Альбінус Хяюрінен, лісник Юрьйо Танхуа, технік Лаурі Поккі, студент Ейно Льонбум, семінарист Каарло Пеюрю, школярі Пою Странд й Антті Хурсканен. Оперативне командування очолили офіцери-єгері Елія Ригтніємі та Йохан Беньямін Яухіайнен. Командирами рот були Вільє Хювярінен, Ееліс Антікайнен, Оскарі Ренкя.
Участь у війні[ред. | ред. код]
28 січня білі партизани роззброїли російських військовослужбовців, 1 лютого — червоногвардійців. 5 лютого вони атакували Куопіо[2][3]. Після взяття Оулу білими 3 лютого загін отримав від командування Шуцкору кілька сотень гвинтівок і боєзапас для кулеметів.
За кілька тижнів партизанських боїв[4], 21 березня (за іншими даними — уже в квітні), Партизанський полк Каяані був перетворений на 1-й батальйон полку Північного Саво[5] та включений до військової групи білих Саво. Командування було доручено лейтенантові Е. Ригтніємі[fi]. Загальна чисельність формування сягала 582 осіб. Загін брав участь у великих бойовищах громадянської війни — взятті Куопіо, Ійсалмі, Виборга[fi].
Щодо участі партизанів у битві за Виборг побутують різні погляди: за деякими даними, вони залучалися не до боїв за місто, а до «попередніх зачисток». Партизани активно проводили білий терор, розправляючися з полоненими червоногвардійцями (осболиво в Ямсі), росіянами та поляками, зокрема випадковими людьми (особливо після взяття Виборга)[6].
Відомі партизани[ред. | ред. код]
Після перемоги білих у громадянській війні Елія Ригтніємі брав участь у Естонській визвольній війні у складі добровольчого формування Pohjan Pojat[fi]. У період з 6 серпня по 8 жовтня 1919 року очолював збройні сили Республіки Північної Інгрії[7][8], згодом командував дивізією фінської армії. Він відіграв значну роль у придушенні антиурядового захолоту в Мянтсяля 1932 року, запропонувавши повстанцям прийнятні умови поразки. Йохан Яухіайнен продовжував військову службу, брав участь у радянсько-фінських війнах 1940-х років.
Одним з бійців Партизанського полку Каяані був 17-річний Урго Кекконен — президент Фінляндії впродовж 1956—1981[9]. Ця частина його біографії відображена в мемуарах. Він одержав заохочення від білого командування за добре несення служби. Цікаво, що активний «білий фін» Кекконен на президентській посаді проводив політику зближення з СРСР.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Koulupoika Urho Kekkosen sota 1918. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 15 березня 2013. (фін.)
- ↑ Kekkonen, Urho: Puheita ja kirjoituksia. — Hki : Weilin + Göös 1969. — ISBN f679665. 3, s. 17-25. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016. (фін.)
- ↑ VAPAUDEN HUUMAA — SISÄLLISSOTA 1918. KEKKONEN — 17-vuotias valkoinen sissi. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 10 грудня 2018.
- ↑ Rihtniemi, Elja [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.] (фін.)
- ↑ Vapaussota 1918 [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (фін.)
- ↑ Мы ждали вас как освободителей, а вы принесли нам смерть… Партизанский полк Каяни. С.50-53 [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ahti М. Salatiiton aariviivat. Oikeistoradikalismi ja hyokkaava idanpolitiikka 1918—1919. Espoo, 1987. S. 204 (фін.)
- ↑ Таргіайнен М. А. Інгерманландський злом. Боротьба інгерманландських фінів у громадянській війні на Північному Сході Росії (1918—1920 рр.), СПб, Дмитро Буланін, 2001, ISBN 5-86007-269-4, ст. 186 (рос.)
- ↑ Urho Kekkonen toimi teloitusryhmän päällikkönä [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.] (фін.)