Пасицельський монастир
| Пасицельський монастир | |
|---|---|
| 47°49′51″ пн. ш. 29°37′08″ сх. д. / 47.83083° пн. ш. 29.61889° сх. д.Координати: 47°49′51″ пн. ш. 29°37′08″ сх. д. / 47.83083° пн. ш. 29.61889° сх. д. | |
| Сучасний статус | не існує |
| Розташування |
 Україна |
| Зруйновано | до кінця 18 ст. |
| Належність | Православ'я |
  Пасицельський монастир (Україна) | |
 | |
Пасицельський монастир (можливо Високогорський Успенський чоловічий монастир)[1] — православний монастир поблизу села Пасицели Ананьївського повіту Херсонської губернії Російської імперії[2].
Історія існування[ред. | ред. код]
Час заснування монастиря невідомий. За спогадами місцевих жителів[3], монастир існував ще за часів панування на цих землях Єдисанської ногайської орди[4], що була у васальній залежності від Османської імперії, а, можливо, й раніше. Тобто, православний монастир існував ще до включення цих земель до Російської імперії.
За тих часів церква монастиря та келії були вбогими, плетеними з хмизу та обмазані глиною. З цієї причини на місці монастиря пізніше не залишилося і сліду.
Пізніше (близько 1790-?) була побудована дерев'яна церква.
На час існування монастиря (до кінця XVIII ст.) вода Тилігульського лиману доходила до цього місця і тут був рибний промисел, у якому брали участь і запорожці.
Церква монастиря по його скасуванні була продана і перевезена до села Понори Ананьївського повіту, де існувала від 1816 року як Покровська[5].
Єпархія, до якої належав монастир, називалася «Українською».
Нині на місці монастиря відкрито храм-каплицю преподобного Серафима Саровського; в селі діє також Свято-Казанський Скит Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря (Московського патріархату) (47°49′49″ пн. ш. 29°40′48″ сх. д. / 47.830389° пн. ш. 29.680139° сх. д.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За відомостями, розміщеними без посилання на джерело на сайті Балта
- ↑ Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210
- ↑ Наведених в кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.— С. 168.
- ↑ Єдисанська орда після 1715 року перейшла до Кубані, а потому — на південну течію Дніпра: Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 3 : Е—Й.— К.: Наук. думка, 2005.— С. 109.
- ↑ Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 190.
Джерела[ред. | ред. код]
- Лебединцевъ А. И., протоіерей. Ханская Украина.— Одесса:,,Славянская" типографія Н. Хрисогелосъ, улица Кондратенко, д. № 8, 1913.— 24 с.+ Вђдомость.
- Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210.
Посилання[ред. | ред. код]
Хронологико-историческое описание церквей, епархии Херсонской.
