Патрік Сандерс
| Патрік Сандерс | |
|---|---|
| англ. Patrick Sanders | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | англ. Patrick Nicholas Yardley Monrad Sanders |
| Народився |
6 квітня 1966 (58 років) Tidworthd, Вілтшир[d], Вілтшир, Велика Британія |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | офіцер армії |
| Alma mater | Університет Ексетераd, Worth Schoold і Cranfield Universityd |
| Знання мов | англійська |
| Учасник | Конфлікт у Північній Ірландії |
| Роки активності | 1986 — тепер. час |
| Військове звання | генерал-майор і генерал |
| Нагороди |
   |
Генерал сер Патрік Ніколас Ярдлі Монрад Сандерс (англ. Patrick Nicholas Yardley Monrad Sanders; нар. 6 квітня 1966) — старший офіцер британської армії, який обіймає посаду начальника Генерального штабу з червня 2022 року[1]
Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]
Сандерс народився 6 квітня 1966 року в Тідворті, графство Вілтшир, Англія.[2] Він здобув освіту в Worth School, потім у незалежній школі-інтернаті для хлопчиків при бенедиктинському абатстві Worth.[2] Навчався в Ексетерському університеті[3] та Кренфілдському університеті.[4]
Військова кар'єра[ред. | ред. код]
Сандерс був призначений у Royal Green Jackets 23 вересня 1984 року Він служив молодшим офіцером у Північній Ірландії під час смути, а потім здійснив відрядження в Косово в 1999 році та в Боснії та Герцеговині у 2001 році[3]. Він став очільником штабу 1-ї механізованої бригади у 2002 році, а потім командиром 2-го батальйону «Королівські зелені куртки» у 2005 році[3] На останній посаді він керував перетворенням свого батальйону на 4-й стрілковий батальйон, а потім зі своїм батальйоном брав участь в облозі британських баз у Басрі у 2007 році під час війни в Іраку.[5] 25 липня 2008 року був нагороджений орденом «За видатні заслуги» (DSO) «на знак визнання відважних і видатних заслуг в Іраку з 1 жовтня 2007 року по 31 березня 2008 року».
Сандерс став командиром 20-ї бронетанкової бригади в серпні 2009 року[6], у якій він був призначений командувати оперативною групою Гільменд в Афганістані в жовтні 2011 року. 28 вересня 2012 року став кавалером ордена Британської імперії (CBE) «на знак визнання відважних і видатних заслуг в Афганістані в період з 1 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року». У 2012 році він обіймав посаду начальника штабу оборони, офіцера зв'язку з Об'єднаним комітетом начальників штабів Сполучених Штатів, а в березні 2013 року — помічника начальника штабу оборони (операцій)[7].
У грудні 2016 року він був призначений командувачем польовою армією та йому надано звання генерал-лейтенанта. 31 січня 2019 року Сандерс був призначений полковником-комендантом і президентом Почесної артилерійської роти.[8] 6 травня 2019 року Сандерса підвищили до повного генерала і призначили командувачем Об'єднаних сил. 9 грудня 2019 року Командування Об'єднаних сил було перейменовано на Стратегічне командування[9]
Сандерс був призначений кавалером ордена Лазні (KCB) у новорічних нагородах 2020 року. Він був кращим кандидатом Міністерства оборони, щоб замінити генерала сера Ніка Картера на посаді начальника штабу оборони в 2021 році через його досвід у сфері кіберспроможностей, але замість нього прем'єр-міністр Борис Джонсон вибрав адмірала сера Тоні Радакіна.[10][11]
Після оголошення в лютому 2022 року Сандерс став начальником Генерального штабу в червні 2022 року[12]
7 червня 2022 року Сандерс вирішив заборонити 3-му батальйону парашутного полку дислокацію за кордоном після низки інцидентів, які продемонстрували низький рівень дисципліни в батальйоні[13].
16 червня 2022 року Сандерс сказав британським солдатам, що вони є тим поколінням, яке має підготуватися «до того, щоб знову битися в Європі», оскільки конфлікт в Україні триває. Він написав, що «тепер є пекуча необхідність створити армію, здатну воювати разом із нашими союзниками та перемогти Росію в битві».[14]
Сандерс також зазначив, що вторгнення Росії нагадало про основну мету армії — захист країни, оскільки агресія Росії призвела до «нової ери відсутності безпеки» в Європі. За його словами, необхідно прискорити модернізацію британських збройних сил задля зміцнення НАТО і не дозволити Росії просунутися далі європейською територією.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chief of the General Staff. British Army.
- ↑ а б Sanders, Lt Gen. Patrick Nicholas Yardley Monrad. Who's Who 2018. Oxford University Press. 1 грудня 2017. doi:10.1093/ww/9780199540884.013.U271381. ISBN 978-0-19-954088-4.
- ↑ а б в Major-General Patrick Sanders (PDF). Процитовано 2 вересня 2014.
- ↑ 'SANDERS, Maj. Gen. Patrick Nicholas Yardley Monrad', Who's Who 2016, A & C Black, an imprint of Bloomsbury Publishing plc, 2016
- ↑ UK floods: Iraq war veteran Maj Gen Patrick Sanders leads military flood response. The Telegraph. 12 лютого 2014. Архів оригіналу за 3 September 2014.
- ↑ Senior Army Commands (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 July 2015. Процитовано 2 вересня 2014.
- ↑ Army Commands (PDF). Процитовано 2 вересня 2014.
- ↑ Buckingham Palace. The Times. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 2 березня 2019.
- ↑ Joint Forces Command to Strategic Command, the journey. gov.uk. Strategic Command. 9 грудня 2019.
JFC is also being renamed Strategic Command to better reflect the contribution it makes to defence.
- ↑ Parker, George (2 жовтня 2021). UK military chiefs battle to become next head of armed forces. Financial Times. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ Sheridan, Danielle (8 жовтня 2021). PM went against MOD to appoint Radakin. The Daily Telegraph. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ Defence secretary names new chief of general staff. Civil Service World. 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Paratroops banned from deployment over orgy filmed at Merville Barracks. The Telegraph. 17 червня 2022. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ New UK Army chief issues Russia rallying cry. BBC. 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
|
