Пека Генріетта Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пека Генріетта Павлівна
Народилася 1 січня 1933(1933-01-01) (91 рік)
Київ, УРСР, СРСР
Місце проживання Київ, Україна
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність фізик
Alma mater Радіофізичний факультет Київського університету
Галузь фізика
Заклад Факультет радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Посада професор кафедри фізики напівпровідників Київського університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 1988

Генріетта Павлівна Пека (1 січня 1933, Київ) — український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення у 1956 році Київського університету почала працювати на посадах спочатку асистента, потім доцента, а з 1978 — професора на кафедрі фізики напівпровідників радіофізичного факультету Київського університету.

У 1963 — захистила кандидатську дисертацію «рос. Влияние поверхностных состояний на люминесценцию». Науковий ступінь доктора фізико-математичних наук отримала у 1975 році.

Наукова та педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Брала участь у розвитку нового наукового напрямку — фізика варизонних твердих розчинів. Провела дослідження механізмів переносу носіїв заряду в цих фазах, що дозволило отримати низку фундаментальних результатів, зокрема, встановити існування вбудованих квазіелектричних полів нового типу в області різнодолинних переходів, теоретично і експериментально встановити неоднорідність розподілу інжектованої електрон-діркової плазми в структурах з різнодолинним переходом. На базі цих досліджень розвинувся принципово новий клас напівпровідникових приладів — варизонних інжекційних фотодіодів та комплекс нових методів дослідження варизонних структур, які були використані при розробці технології їх виготовлення на Світловодському заводі чистих металів.

Є автором курсів лекцій: «Фізика напівпровідників. II ч.», «Фізика поверхні напівпровідників», «Оптичні та фотоелектричні явища в напівпровідниках», «Основи оптоелектроніки» та ін, які читала в університеті. Була організатором і багаторічним керівником практикуму з оптичних та фотоелектричних явищ в напівпровідниках. Понад десятиліття була куратором спеціалізації «фізика напівпровідників». Під її керівництвом захистилось 13 кандатів та 1 доктор наук.

Була науковим керівником багатьох науково-дослідних бюджетних та госпдоговірних тем, брала участь у створенні базової виробничої лабораторії на ВО «Київський радіозавод» та була її науковим співкерівником.

Має 250 наукових та методичних праць, 20 винаходів, 2 монографій, 1 підручника, 3 учбових посібників.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Варизонные полупроводники. К., 1989 ((рос.) у співарторстві).
  • Люминесцентные методы контроля параметров полупроводниковых материалов и приборов. К., 1986 ((рос.) у співарторстві).
  • Поверхневі та контактні явища в напівпровідниках. К., 1992 (у співарторстві).

Нагороди[ред. | ред. код]

Облікова картка Лауреата Державної премії УРСР Пеки Генріетти Павлівни

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лауреати Державні премії — За роботу «Фізичне обґрунтування і промислове освоєння діагностики технології напівпровідникових матеріалів А3В5, їх твердих розчинів та розробка функціональних пристроїв на їх основі». Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 07.06.2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Радіофізичний факультет. 50 років: Довідник. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Життєпис. Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науково-дослідна частина, Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 07.06.2019. Процитовано 07.06.2019.