Пелагія Антіохійська
| Пелагія Антіохійська | |
|---|---|
| грец. Πελαγία | |
.jpg) | |
| Народилася |
Антіохія |
| Померла |
457[1] Оливкова гора, Єрусалимський округ, Ізраїль |
| Діяльність | Анахорети, акторка, повія, містикеса |
Пелагія Антіохійська, також Елеонська, Палестинська[2], — ранньохристиянська свята що, за легендами, жила у IV–V столітті. День пам'яті відзначається 8 жовтня.
Згідно Житія, Пелагія була актрисою, танцівницею або повією у Антіохії, і вела розкішне і розпусне життя. За свою любов до прикрас вона отримала прізвисько Маргарита (перлина). Але почувши проповідь святого Нонна[en], розкаялася, навернулася у християнство, і вирішила покинути своє старе життя. Порадившись з Нонном, вона перевдяглася у чоловічий одяг, змінила ім'я на Пелагіус, і переїхала в Єрусалим[3], оселившись в печері на Оливковій горі[4]. Так вона прожила аж до смерті, прославившись своїми скромністю і благочестям (за легендою, навіть смерть її була спричинена її аскетичним способом життя[5])[6], і лише під час підготовки тіла до захоронення було виявлено біологічну стать святого[7].
Пелагія вважається одним з найбільш архетипічних прикладів популярного у середньовіччі мотиву святих-кросдресерів[6], тобто святих жінок, що стали відомими у чоловічому образі. Деякі дослідники навіть вважали, що життєписи більшості таких святих були саме варіаціями біографії святої Пелагії. Зараз ця точка зору не вважається правильною, проте деяких з них, наприклад, святу Маргарету, пов'язують з Пелагією[8].
Історія про життя Пелагії відома з розповіді геліопольського диякона Якова (або ж Якоба)[9].
Свята Пелагія вважається покровителькою актрис[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1011811340 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Преподобная Пелаги́я Антиохийская, Елеонская, Палестинская [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Saint Pelagia of Antioch [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ St. Pelagia, Penitent [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б St. Pelagia (англ.)
- ↑ а б Bullough,Bullough, 1993, с. 52.
- ↑ Grayson, Saisha (2009). Disruptive Disguises: The Problem of Transvestite Saints for Medieval Art, Identity, and Identification. Medieval Feminist Forum: A Journal of Gender and Sexuality. 45 (2): 138—174. doi:10.17077/1536-8742.1814. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Anson, John (1975). The Female Transvestite in Early Monasticism: The Origin and Development of a Motif. Viator: Medieval and Renaissance Studies. 5: 1—32. doi:10.1484/j.viator.2.301617. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Brock,Harvey, 1998, с. 40.
Література[ред. | ред. код]
- Vern L. Bullough, Bonnie Bullough. Cross Dressing, Sex, and Gender. — University of Pennsylvania Press, 1993. — 382 с. — ISBN 9780812214314.
- Sebastian P. Brock, Susan Ashbrook Harvey. Holy Women of the Syrian Orient. — University of California Press, 1998. — 197 с. — ISBN 9780520213661.
|
