Пеньков Володимир Іванович
| Пеньков Володимир Іванович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | ||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||
| Народження |
16 серпня 1958 (65 років) Шелудьківка, СРСР | |||||||||
| Ступінь | Кандидат педагогічних наук | |||||||||
| Військова служба | ||||||||||
| Приналежність |
 СРСР →  Україна | |||||||||
| Вид ЗС |
 МВС України | |||||||||
| Формування |
 Національна гвардія | |||||||||
| Командування | ||||||||||
| ||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||
| ||||||||||
Пенько́в Володи́мир Іва́нович (нар. 16 серпня 1958, Шелудьківка, СРСР, помер від ускладнення хвороби COVID-19 26 грудня 2020 року) — радянський та український військовик, генерал-лейтенант, екс-начальник Національної академії Національної гвардії України (2014—2016). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня.
Життєпис[ред. | ред. код]
Володимир Пеньков народився у селі Шелудьківка, що на Харківщині. Військову службу розпочав у 1975 році. У 1979 році закінчив оружейно-технічний профіль Харківського вищого військового училища тилу МВС СРСР. У 1990 році став випускником Військово-артилерійської академії. Проходив службу на посадах командира артилерійсько-зенітного взводу, начальника навчально-виробничої майстерні озброєння і хімічного майна, начальника служби артилерійського озброєння.
Протягом педагогічної кар'єри обіймав посади викладача, старшого викладача, старшого викладача — начальника артилерії, заступника начальника навчального відділу, начальника навчального та методичного відділу, начальника навчально-методичного центру Академії внутрішніх військ МВС України. У травні 2008 року призначений заступником начальника академії з навчальної та методичної роботи.
24 березня 2011 року Володимиру Пенькову було присвоєно звання генерал-майора[1].
У 2014 році очолив Національної академії Національної гвардії України. Наприкінці грудня 2016 року був звільнений з посади очільника Академії та призначений начальником управління контролю діяльності військ Головного управління Національної гвардії України[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ст. (20 березня 2007) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку у захисті конституційних прав і свобод громадян та з нагоди 15-ї річниці заснування внутрішніх військ МВС України[3]
- Медаль «За військову службу Україні»
- Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
- Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 24 березня 2011 року № 340/2011 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Аваков призначив нового ректора Національної академії НГУ (фото, відео). «Главное». Процитовано 23 червня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 20 березня 2007 року № 222/2007 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль військовика. Офіційний сайт Національної гвардії. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 вересня 2014.
- Генерал-лейтенанти (Україна)
- Народились 16 серпня
- Народились 1958
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Нагороджені відзнакою «За відзнаку в службі»
- Нагороджені відзнакою «За розвиток науки, техніки та освіти»
- Нагороджені медаллю «10 років МВС України»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Уродженці Шелудьківки
- Ректори вишів Харкова