Пеппіно Гальярді
| Пеппіно Гальярді Peppino Gagliardi | |
|---|---|
 | |
| Пеппіно Гальярді. 1975 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 травня 1940 |
| Місце народження | Неаполь |
| Дата смерті | 9 серпня 2023 (83 роки) |
| Місце смерті | Неаполь, Італія |
| Роки активності | 1963—2023 |
| Громадянство |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | співак |
| Інструменти | вокал[d], гітара, фортепіано і акордеон |
| Жанр |
легка музика, неаполітанська пісня |
| Лейбл | Zeus, Jolly, Det, King, Philips, PG Records |
 Файли у Вікісховищі | |
Пеппіно Гальярді (англ. Peppino Gagliardi, 25 травня 1940, Неаполь — 9 серпня 2023, там само) — італійський естрадний співак і пісняр. Його дуже романтичні, мелодійні пісні споріднені з неаполітанською традицією. Він є автором майже всіх виконуваних пісень, за що йому дали прізвисько «італійський Азнавур», хоч теми різні[1].
Гальярді народився в Неаполі. В дитинстві грав на акордеоні, а під час навчання в консерваторії опанував гру на фортепіано. Наприкінці 1950-х років він заснував гурт, який назвав власним ім'ям «Гальярді». Вони виступали в Неаполі та околицях міста. Пеппіно Гальярді почав компонувати свої перші пісні, тексти для яких писав його товариш Гаетано Амендола. Згодом вони обоє створили творчий авторсько-композиторський дует Амендола—Гальярді. У 1962 році Гальярді записав на студії звукозапису Zeus свою першу пісню «Голосом мами» (A voce 'e mamma), яка однак залишилася непоміченою[2].
Перший успіх прийшов у 1963 році, коли вийшла його пісня «Я люблю тебе і буду любити» (T'amo e t'amerò). Далі, до кінця 1960-х років, з різним успіхом виступав зі своїми піснями на Пісенному фестивалі в Неаполі[it] та Фестивалі в Санремо, де перший великий національний успіх прийшов до Пеппіно Гальярді в 1968 році з піснею «Чого хоче ця музика сьогодні ввечері» (Che vuole questa musica stasera)[1].
Пізніше ця пісня була використана в декількох кінофільмах: «Запах жінки» Діно Різі, «Людина з О.М.К.З.П.» Гая Річі, «Безжалісний»[it] Ренато де Марії[it] та «Ласкаво просимо додому»[en] Джорджа Ретліффа. Пісня також була використана в епізоді 2-го сезону бельгійського серіалу «Професор Т.»[en].
Найбільшого успіху Гальярді досяг на початку 1970-х років. У 1970 році популярною стала його пісня «Вересень» (Settembre). У 1971-му з'явилися такі шлягери як «Бризки моря» (Gocce di mare), «Я тебе так люблю» (Ti amo così) i «Завжди, завжди» (Sempre sempre).
Успішними були виступи на пісенному фестивалі в Санремо. Він двічі займав 2 місце, у 1972 році з піснею «Як фіалки» (Come le viole)[3] та «Як хлопчина» (Come un ragazzino) у наступному році[4].
У 1980-их і 1990-их роках популярність музики Гальярді впала. Востаннє він виступив на фестивалі в Санремо в 1993 році з піснею «Схід сонця» (L'alba)[2].
Пеппіно Гальярді помер 9 серпня 2023 року у Неаполі в 83-річному віці[5].
- Альбоми
На основі бази даних Discogs[6]
- 1965 — Peppino Gagliardi
- 1971 — Un anno…tante storie d'amore
- 1972 — I sogni miei non hanno età
- 1972 — Peppino Gagliardi
- 1973 — T'amo e t'amerò
- 1974 — Quanno figlieto chiagne e vo' cantà, cerca 'int'a sacca…e dalle 'a libbertà!
- 1974 — Sempre… sempre…
- 1974 — Vagabondo della verità
- 1978 — Peppino Gagliardi
- 1980 — Amore….Ammore
- ? — Le mie immagini
- ? — La musica la gente ed io
- ↑ а б Пеппіно Гальярді digilander.libero.it (італ.)
- ↑ а б Пеппіно Гальярді storiaradiotv.it (італ.)
- ↑ Пеппіно Гальярді — Як фіалки ПЛЮС youtube.com
- ↑ Марчелло Джанотті: Енциклопедія Санремо: 55 років історії фестивалю від А до Я. Gremese Editore, 2005. ISBN 88-8440-379-0 books.google.se (італ.)
- ↑ https://www.napolitoday.it/cronaca/morto-peppino-gagliardi.html
- ↑ Пеппіно Гальярді discogs.com
|
