Передмірка
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2017) |
 | Ця стаття застаріла. (липень 2017) |
| село Передмірка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Борсуківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020010070043653 |
| Облікова картка | Передмірка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1482 |
| Населення | 721 |
| Територія | 2.940 км² |
| Густота населення | 245.24 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47411 |
| Телефонний код | +380 3549 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°53′30″ пн. ш. 25°54′02″ сх. д.H G O |
| Водойми | Горинь |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47412, Тернопільська обл, Кременецький р-н, с. Борсуки, вул. Шевченка, буд. 3 |
| Карта | |
  Передмірка | |
 Передмірка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пере́дмірка — село в Україні, у Борсуківській сільській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Горинь, на півдні району. Раніше вживалась також назва Перемірка.[1] Вище за течією на відстані 0,5 км розташоване с. Снігурівка, нижче за течією на відстані 1,5 км — с. Борщівка.
У вересні 2016 року ввійшло до складу Борсуківської сільської громади.
Історія[ред. | ред. код]
Село було свідком багатьох історичних подій. Як відомо, по Кременеччині (а також по території нашого села) в 1241 році пройшов зі своєю ордою хан Батий, лишаючи після себе суцільні згарища.
Коли Данило Романович став князем Галичини і Волині, він почав боротьбу (1263–1264) з татарським воєводою Куремсою, який хотів зруйнувати Крем'янець. 1260 року воєводою став Бурундай. Прийшовши на Волинь, він звелів Данилові йти з військом на Литву й поруйнувати фортеці у Львові, Стожку, Дучську, Володимирі, а також у Кременці. Під час цих подій, татари побували й в нашому селі. Після смерті останнього галицько-волинського князя Юрія II (1316–1340), Галичина і Волинь стають тереном, на якому відбуваються безперспективні криваві сутички між турками, поляками й литовцями за українські землі, які не оминули й село Передмір. Найбільшим лихом для нашого народу і населення села були напади татар і турків. Щороку ті орди трьома шляхами йшли на наші землі за ясиром (невільниками). Один з тих шляхів проходив через Збараж (Токи-Збараж-Львів), близько села Передмір. Підраховано, що з XIII до XVII ст. (1241–1649) на Поділля і Волинь було вчинено 207 нападів татар і турків.
1494 року Волинню з мечем і вогнем пройшли кримські татари. 1512 року кримський хан Менглі-Гірей грабував села нашої околиці. Поблизу с. Лопушно його 26-тисячне військо було розгромлене військом князя Костянтина Острозького.
Замок Передмірка з'явився в другій половині 1540-х років зусиллями Федора (молодшого) Михайловича Вишневецького. У листі 1544 р. дружині на третину володінь князь згадує замки й міста Дорофіївці й Вербовець та село Передмірка, а в аналогічному записі 1549 р. — замок Передмірка, тоді як під назвою Вербовець — тільки двір і місто, а про Дорофіївці взагалі мовчить.
У вересні 1549 р. під час нападу татар Федір Михайлович Вишневецький потрапив із дружиною в полон до татар і помер у неволі.
За повідомленням Станіслава Оріховського у своїх «Анналах», ординці спалили замок, наносивши під його стіни хмизу й соломи, отже, це була дерев'яно-земляна споруда. Оскільки Федір Вишневецький не залишив нащадків, володіння перейшли на брата Олександра й синів брата. Маєток Передмірка перепав Олександру Михайловичу, а далі його синові Олександру Олександровичу. За листом останнього дружині, 1565 р. йому належали кільканадцять поселень у межиріччі Горині й Жираку, одним з яких було село Передмірка. Після Олександра Олександровича (†1577) маєтки успадкував син Адам, а далі вони перейшли на внучку Кристину, яка спочатку була одружена із Миколаєм Єло-Малинським, потім — за Петром із Журова Даниловичем, а з 1645 р. сиділа на вдовиному стільці (†1654) (допис: Гаврада Т. М.).
За реєстром подимного 1629 р., Передмірка входила у Вишневецький маєток пані Кристини Малинської. Чи відбудовував хто замок, джерела мовчать (допис: Гаврада Т. М.).
1676 року турки й татари під проводом Ібрагима Шишмана руйнували наші села і захопили Збараж. Особливо численні напади були 1608, протягом 1670–1689 рр. 4 райони (Мельнице-Подільський, Чортківський, Товстенський, Бучацький) були захоплені татарами й турками разом з Кам'янцем-Подільським (1679–1689). Ці землі захопив султан Магомет із 300-тисячним військом. 18 (28) жовтня 1672 року в Бучачі був підписаний мирний договір, і турки вийшли з усієї території.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Борсуківської сільської громади. [2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.[3]
Релігія[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Комаринець Теофіль Іванович — український літературознавець, фольклорист, доктор філологічних наук, професор.
- Кутрань Анатолій Автономович — депутат Верховної Ради УРСР 8-10-го скликання.
- Гнатович Тамара Михайлівна — українська письменниця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Peremirka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 958. (пол.). — S. 958. (пол.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела[ред. | ред. код]
- Peremirka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 958. (пол.). — S. 958. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (Березень 2010) |
| |||||