Перехоплення ван Ейка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перехоплення ван Ейка — процес перехоплення вмісту екрана ЕПТ-монітора шляхом виявлення поширюваних ним електромагнітних хвиль. Отримав назву за іменем комп'ютерного дослідника Віма ван Ейка (нід. Wim van Eck), який у 1985 році першим опублікував статтю, що містила дослідження для перевірки концепції[1].

У 2004 році Маркус Кун (англ. Markus Kuhn) здійснив перехоплення ван Ейка для РК-моніторів[2][3].

Принцип роботи

[ред. | ред. код]

Електронне обладнання утворює навколо себе електромагнітне поле. Це поле несе інформацію про сигнали, що протікають всередині обладнання. У деяких випадках ця інформація виявляється вичерпною, тобто спостерігаючи (віддалено) за електромагнітним полем, можна відновити стан випромінюючого об'єкта, відновити дані, які він обробляє. Ця проблема була відома і до ван Ейка, але вважалося, що таке підслуховування — надзвичайно складний і дорогий процес. Ван Ейк спростував всі частини цього твердження. У його статті, що вийшла в 1985 році, детально описується, як з допомогою обладнання сумарною вартістю не більше 100 доларів можна перехопити зображення з монітора з відстані кількох десятків метрів.

В ЕПТ-моніторах зображення формується променем електронів, які пробігають екран порядково. Інтенсивність світіння пікселя одержуваного зображення регулюється інтенсивністю променя. Сам промінь керується за допомогою високовольтних високочастотних сигналів, які, в свою чергу, породжують значне електромагнітне випромінювання навколо монітора. Це випромінювання, згідно роботи ван Ейка, має помітну схожість з радіосигналом аналогового телебачення. Таким чином можна здійснити перехоплення інформації з монітора за допомогою звичайної телевізійної антени. Після цього залишається тільки здійснити синхронізацію отриманого сигналу, що можна зробити вручну або таким же чином перехопивши сигнал розгортки монітора.

Протидія

[ред. | ред. код]

Заходи протидії описуються документами стандарту TEMPEST з загроз витоку каналами побічних електромагнітних випромінювань і наведень, розроблений NSA.

До заходів протидії відносяться пасивне екранування пристроїв з метою зменшити потужність побічного випромінюваного сигналу, а також генератори шумів для мінімізації корисної інформації в перехопленому сигналі. Інший підхід полягає в спеціальній обробці відеосигналу таким чином, що видиме зображення не спотворюється, але перехоплення його сильно ускладнюється. Прикладом такого підходу є спеціальні шрифти, які фільтрують високочастотну компоненту відеосигналу[4].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У романі Ніла Стівенсона «Криптономікон», вперше опублікованому в 1999 році, описується перехоплення ван Ейка для рідкокристалічного екрану ноутбука, хоча на той момент ще не була показана можливість його реалізації.
  • У 2009 році група дослідників використала перехоплення ван Ейка для компрометації процесу електронних виборів у Бразилії[5][6]. Вони показали, що, незважаючи на те, що таке перехоплення не може змінити результати виборів, воно ставить під загрозу їх анонімність.
  • У першому сезоні, 11 серії серіалу 4исла з допомогою модифікованої антени ван Ейка проводилося стеження за жертвою злочину.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Wim van Eck, 1985, Electromagnetic Radiation from Video Display Units: An Eavesdropping Risk? — Стаття Віма ван Ейка.
  2. «Seeing through walls»(англ.) — Tom Simonite, New Scientist Technology Blog, 20 апреля 2007
  3. Electromagnetic Eavesdropping Risks of Flat-Panel Displays(англ.) — дослідження Маркуса Куна
  4. Soft Tempest – Frequently Asked Questions(англ.) – FAQ по TEMPEST-шрифтам, Маркус Кун
  5. Brazil E-Voting Machines Not Hacked... But Van Eck Phreaking Allowed Hacker To Record Votes(англ.)
  6. Hackers Fail To Crack Brazilian Voting Machines(англ.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]