Перша битва за Хомс
| Перша битва за Хомс | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Координати: 34°43′23″ пн. ш. 36°42′52″ сх. д. / 34.72318500002777597° пн. ш. 36.71446200002777260° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Монголи Хулагу | Айюбіди Хомса и Хама Мамлюки Халеба Бедуїни | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Байдар | аль-Ашраф Муса | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 6000 | 1400 | ||||||
Перша битва за Хомс — бій, який відбувся 11 грудня 1260 року (5 мухаррама 659 м х.) поблизу міста Хомс (Сирія), в якому монгольська армія була розбита об'єднаними силами сирійських аюбідів і мамлюків Халеба.
Передісторія[ред. | ред. код]
Після перемоги над монголами при Айн-Джалуті (3 вересня 1260 роки), мамлюкскій султан Кутуза підпорядкував своєї влади Сирію. Правителем Халеба він обрав ас-Са'іда Ала ад-Діна, сина Атабеков Бадр ад-Діна Лулу, а Дамаск віддав в управління Санджар аль-Халабі. Дізнавшись про загибель Кутуза (23 жовтня 1260 року) Санджар відмовився підкорятися новому правителю Бейбарс і проголосив себе султаном Сирії. У той же час мамлюкскі еміри Халеба з фракцій Насирія і Азізія змістили ас-Саїда Ала ад-Діна і вибрали правителя з-поміж себе, Хусам ад-Діна Лачина аль-Джукандара аль-Азізі.
2 грудня до Халебу підійшла татарська армія під командуванням Байдара, воєначальника, який вижив у битві при Айн-Джалуті. Імовірно, що цей набіг не був санкціонований Хулагу, а відбувся з ініціативи монгольських командувачів, які перебували на правому березі Євфрату. Лачін і інші мамлюкскі еміри покинули Халеб і рушили на південь до Хамі, де об'єднали сили з місцевим айюбідскім маліком аль-Мансуром II. Сполучені сили підійшли до Хомсу, де домовилися з Айюбіди аль-Ашрафом спільно протистояти підступаючим монголам. Останні, тим часом, знайшовши Халеба покинутого військами супротивника і залишивши там свого шіхне (намісника), обійшли Хаму і наблизилися до Хомсу.
Перебіг битви[ред. | ред. код]
6 тисяч монгольських вершників підійшли до Хомсу, де зустріли війська правителя міста аль-Ашрафа Муси, об'єднані з силами аль-Мансура з Хами і Халебським мамлюків на чолі з Хусам ад-Діном Лачін аль-Джукандаром. Війська союзників нараховували 1400 чоловік. Монгольські війська вишикувалися в кілька ескадронів (араб. Мн. Ч. Атлаб, од. Ч. Тулб) - передовий в 1000 вершників, за ним ще кілька невідомої чисельності. Аль-Ашраф, мабуть, здійснював загальне командування мусульманськими силами, звів їх в один тулб. Командувач знаходився в центрі війська, праворуч від нього аль-Мансур, зліва - алеппські еміри.
Згідно з інформацією з джерел, противники зіткнулися поблизу гробниці Халіда ібн Валіда, розташованої приблизно в 1500 м на північ від цитаделі Хомса. У точності невідомо, наскільки далеко від гробниці відбулася битва. Місцевість на північний схід від поховання арабського воєначальника є пологий схил, що піднімається з заходу на схід і відповідний для кінного бою.
Монголам заважали туман і сонце, і узгоджена атака мусульманського війська була успішною. Байдар і частина його воїнів збігли з поля бою, переслідувані супротивником. Успіху мусульман сприяла поява в монгольському тилу загонів Заміль ібн Алі, великого вождя бедуїнів північній Сирії. Безліч монголів було вбито або захоплено в полон. Серед полонених був юнак на ім'я Кітбуга, який був зарахований до мамлюкского гвардію еміра Калауна, а пізніше (1294) став султаном Єгипту.
Наслідки[ред. | ред. код]
Незважаючи на відносно невелику чисельність військ брали участь в битві, перемога мусульман мала велике значення. Пізні мамлюкскі автори стверджують, що ця перемога була більш значущою, ніж тріумф при Айн-Джалуті, так як при Хомсі мусульмани змогли перемогти, перебуваючи в чисельній меншості.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Amitai-Preiss R. Mongols and Mamluks: the Mamluk-Īlkhānid War, 1260-1281. — Cambridge : Cambridge University Press, 1995. — P. 49-53. — ISBN 0-521-46226-6.