Петар Мрконіч
| Петар Мрконіч | |
|---|---|
| Народився |
1645 Імотський, Сплітсько-Далматинська жупанія, Хорватія |
| Помер | 1669 |
| Діяльність | військовослужбовець |
Петар Мрконіч (хорв. Petar Mrkonjić; нар. до 1645 — пом. після 1669) — легендарний гайдук із району Імотського, що в далматинському загір'ї (нинішня Хорватія), який діяв як партизанський ватажок на боці Венеційської республіки під час Кандійської війни (1645—1669) між Венецією та Османською імперією.
Історія[ред. | ред. код]
Свого часу Вук Караджич не знайшов жодних історичних документів про Петара Мрконіча,[1] а фольклорист Степан Грчич не вважав його історичною особою.[2]
На думку Анджелка Міятовича, зазвичай вважається, що епічна постать Петара Мрконіча є історичною особою і що він народився в Імотському та, можливо, це та сама особа, що й Петар Імочанин (хорв. Petar Imoćanin «Петро з Імотського»), який жив у середині XVII століття і, як кажуть, сильно нашкодив маєтностям Рагузької республіки, після чого її жителі зажадали від венеційців стримати його, оскільки той був венеційським підданим.[3]
Відгомін[ред. | ред. код]
Мрконіч став героєм віршів і хорватських патріотичних пісень. Одні з найдавніших згадок про Мрконіча містяться у творі венеційсько-хорватського ченця і поета Андрії Качича Міошича (1704—1760) Vitezovi Imotske krajine.[4]
Da je komu pogledati biloljutu zmiju Petra Mrkonjića: u njega su oči sokolove, a desnica Miloš Kobilića!
Često ide na Bosnu ponosnu, vodi roblje na skelu makarsku ter prodaje Turke u Latine i lijepe bule i kadune.
Ni to Petru dosta ne bijaše, već junačke glave odsicaše. To svidoče starci od krajine, da bijaše junak od starine,
a najveće pisme i popivke, kojeno se od njega pivaju: junak biše Petre Mrkonjiću,
ognjenoga rata od Kandije.— Vitezovi Imotske krajine, збірка Андрії Качича Міошича
У сербській народній епічній поезії він має статус героя[5][6] поряд з іншими гайдуками, такими як Стараць Вуядин, Пеція, Голуб, Старина Новак, Байо Пивлянин та інші. Він також зображений у вірші сербського мовознавця Вука Стефановича Караджича (1787—1864) у книжці «Яут-бег і Перо Мрконіч» (Jaut-beg i Pero Mrkonjić).
Під час Великої східної кризи, розпочатої повстанням сербів у Боснії та Герцеговині проти Османської імперії 1875 року (Боснійсько-герцеговинське повстання), князь Петро прибрав собі ім'я гайдука Петара Мрконіча з Рагузи і приєднався до повсталих боснійських сербів як ватажок партизанського загону.[7] 1925 року було засновано «Організацію сербських четників — Петар Мрконіч», хоча її чотирма роками пізніше заборонив король Олександр І, коли запровадив диктатуру. Під час Другої світової війни існувала четницька команда під назвою Петар Мрконіч, яка налічувала 700 бійців. У квітні 1992 року Бабич сформував воєнізовану бригаду ім. Петра Мрконіча. Існувала також медаль Петра Мрконіча,[8] якою нагороджували в Республіці Сербській.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Vuk Stefanović Karadžić. Srpske narodne pjesme, Volume 3. с. 614. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
Петар Мркоњић, о коме нема историских докуме- ната, опеван је у неколиким песмама (вид. даље бр. 24 и 42) као велики јунак у друштву других харамбаша из XVII века.
- ↑ Stjepan Grčić (1930). Narodne pjesme i pričanja: Kotarske narodne pjesme. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
PETAR MRKONJIC Nije mi Poznato, da jo Petar Mrkonjić koje historičko noz, i ako ga Martić spominje. Pune su nar. pjesme o junaštvu i neu rednim i_Dľcima Petra Mrkonjića. On je sin starca Mrkonjića, koji Od ...
- ↑ Uskoci i krajišnici: Narodni junaci u pjesmi i povijesti. с. 99. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
Općenito se drži da je Petar Mrkonjić povijesna osoba i da je bio rodom od Imotskog. Salko Nažečić (Iz naše narodne epike, Sarajevo, 1959, 147) misli da bi Petar Mrkonjić mogao biti hajduk Petar Imoćanin. Taj hajduk koji je živio sredinom ...
- ↑ Vitezovi Imotske krajine. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021., уривок із книжки Andrija Kačić Miošić (1801). Razgovor ugodni naroda slovinskoga.
- ↑ Svetozar Koljević (1998). Postanje epa. Srpska akademija nauka i umetnosti, Ogranak u Novom Sadu. с. 234. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
- ↑ Vinko Vitezica (1937). Antologija narodne poczije: Priredio Vinko Vitezica. Geca Kon A.D. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
Петар Мркоњић: српски јунак из Приморја.
- ↑ Franjo Jež (1931). Zbornik Jugoslavije: njenih banovina, gradova, srezova i opština. Matica živih i mrtvih s.h.s. с. 43. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
опевани приморски јунак Петар (или Перо) Мркоњић
- ↑ Global war crimes tribunal collection, Volume 2, Part 2. с. 119. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- A. Mijatović, Rječnik vlastitih imena i izvedenica, u: Fra Andrija Kačić Miošić, Razgovor ugodni naroda slovinskoga, Split 1983. (хор.)
- A. Kačić Miošić, Razgovor ugodni naroda slovinskoga, Vitezovi Imotske krajine [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.]