Петроченко Федір Федорович
| Федір Федорович Петроченко | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Фёдор Фёдорович Петроченко | ||||||||||
| Народження |
1898 Заболоть, Цуріковська волость, Смоленський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія | |||||||||
| Смерть |
1966 Київ, УРСР, СРСР | |||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | |||||||||
| Країна |
 СРСР | |||||||||
| Приналежність |
.svg){kind=small} Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||||||||
| Роки служби | 1918—? | |||||||||
| Звання |
 Генерал-майор | |||||||||
| Командування | Київське танко-технічне училище | |||||||||
| Війни / битви |
Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Федір Федорович Петроченко (1898—1966) — радянський воєначальник, генерал-майор інженерно-танкової служби (05.07.1946)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у селі Заболоть[2], нині у складі Тюшинського сільського поселення Кардимовського району Смоленської області Росії.
Після Жовтневого перевороту — у Червоній гвардії в м. Ржев. З 1918 року — у Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року. Учасник громадянської війни в Росії: комісар артилерійського дивізіону.
З початком німецько-радянської війни інженер-полковник Ф. Ф. Петроченко — військовий інженер військової прийомки Управління ремонту і експлуатації Головного автобронетанкового управління РСЧА (ГАБТУ РСЧА), представник ГАБТУ РСЧА на Ленінградських авторемонтних заводах № 1 та № 2.[3]
У 1942—1947 роках — начальник Київського танко-технічного училища.[4]
З 1947 року — начальник Науково-дослідницького і випробувального автотракторного полігону (м. Бронниці, Московська область).
З 1954 року — начальник Науково-дослідницького інституту по гусеничним і колесним артилерійським тягачам і транспортерам (НДІ-21, Петродворець, Ленінградська область).
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Леніна (21.02.1945)[5];
- два ордени Червоного Прапора (03.11.1944[6], …);
- орден Червоної Зірки (10.11.1942)[7];
- медалі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постановление СМ СССР от 05.07.1946 № 1472 «О присвоении воинских званий офицерскому составу, генералам и адмиралам вооруженных сил СССР».(рос.)
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Дані в обліковій картці.(рос.)
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Список учасників оборони м. Ленінграда, які знаходяться у Київському танко-технічному училищі імені С. К. Тимошенка.(рос.)
- ↑ Спілка випускників КВТІУ: Начальники училища.(рос.)
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії ВР СРСР «Про нагородження орденом Леніна генералів, офіцерського і сержантського складу за вислугу років у Червоній армії».(рос.)
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії ВР СРСР «Про нагородження орденами і медалями генералів, офіцерського і сержантського складу понадстрокової служби за вислугу років у Червоній армії».(рос.)
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії ВР СРСР «Про нагородження керівного та вільнонайманого складу автобронетанкових військ Червоної армії».(рос.)
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 1898
- Померли 1966
- Генерал-майори (СРСР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Уродженці Смоленської області
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Радянські офіцери Другої світової війни
- Начальники КВТІУ
- Померли в Києві
- Поховані на Лук'янівському військовому кладовищі