Петько Сергій Валентинович

Сергій Петько
Ім'я при народженні	Сергій Валентинович Петько
Народився	8 серпня 1974 (49 років); Сміла, Черкаська область, УРСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	2005— донині
Провідні ролі	Спартак Сергійович Балануца (серіал «Швидка»)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петько.

Сергій Валентинович Петько (нар. 8 серпня 1974, м. Сміла, УРСР) — український актор театру та кіно.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 серпня 1974 року в місті Сміла.

З 2023 року проходить службу в ЗСУ.

2016 — «Безприданниця. Версія» за п’єсою «Безприданниця»^[ru] Олександра Островського; реж. Тамара Трунова — Гаврило
2018 — «Дім на краю душі» за мотивами п'єси «Іфігенія» Дона Нігро^[en]; реж. Тамара Трунова — Майкл Райан^[1]
2020 — «Хлібне перемир'я» Сергія Жадана; реж. Стас Жирков — Коля
2021 — «Батько» за однойменною п'єсою^[en] Флоріана Зеллера^[en]; реж. Стас Жирков — П'єр
2023 — «Чорний дрізд» за онойменною п'єсою^[en] Девіда Гарровера^[en]; реж. Яна Безсмертна — Рей^[2]
«Глядачі на виставу не допускаються!» — Тім Олгуді, працівник сцени
«Чотири причини вийти заміж» — Чак
«Дзвінок із минулого» — Віктор
«Море… Ніч… Свічки…» — Ефраїм
«Жіноча логіка» — Віктор

2005 — «Міф про ідеального чоловіка. Детектив від Тетяни Устінової» (Україна), Гольдін;
2008 — «Куплю друга», Яшка;
2012 — «Жіночий лікар», (23 серія);
2012 — «Порох та дріб» (Росія, Україна), брат Брагіша;
2014 — «Брат за брата-3» (Росія, Україна), Валентин Кондріч, таксист;
2014 — «Будинок з ліліями» (Росія, Україна), епізод;
2014 — «Останній москаль»
2016 — «Співачка», Василь;
2016–2017 — «Райське місце», Олексій Дмитрович Василевський, олігарх, батько Крістіни;
2019 — «Сонячний листопад», епізод;
2020 — «Ідучи за серцем», епізод;
2020 — «Швидка», Спартак Сергійович Балануца^[3].