Печанівська сільська рада
| Печанівська сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР Україна
| ||
| Область | Житомирська округа Бердичівська округа Вінницька область Житомирська область | ||
| Район | Любарський район Романівський район | ||
| Адм. центр | с. Печанівка | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 22 грудня 2017 року | ||
| Код КОАТУУ | 1821483600 | ||
| Облікова картка | Печанівська сільська рада[Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.] | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | 16 | ||
| Голова ради | Лаврінчук Василь Іванович | ||
| Територія та населення | |||
| Площа | 32,33 км² | ||
| Населення | 1644 | ||
| Густота | 50,85 осіб/км² | ||
| Населені пункти | 2 | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | вул. Підкоритова, 1-А, с. Печанівка, Романівський р-н, Житомирська обл., 13045 | ||
| |||
Печанівська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Любарському і Романівському (Миропільському, Дзержинському) районах Житомирської і Бердичівської округ, Вінницької й Житомирської областей Української РСР та України з адміністративним центром у с. Печанівка.
Населені пункти[ред. | ред. код]
Сільській раді підпорядковані населені пункти:
Населення[ред. | ред. код]
Кількість населення ради станом на 1923 рік становила 1 731 особу, кількість дворів — 349[1].
Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року, чисельність населення ради становила 1 057 осіб, з них за статтю: чоловіків — 503, жінок — 554, етнічний склад: українців — 879, росіян — 9, євреїв — 92, поляків — 61, чехів — 5, інші — 11. Кількість господарств — 254, з них несільського типу — 56[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення ради, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 715 осіб.
Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 1 644 особи[3].
Склад ради[ред. | ред. код]
Рада складалася з 16 депутатів та голови.
Історія[ред. | ред. код]
Створена 1923 року в складі сіл Гордіївка та Печанівка Ново-Чорторийської волості Полонського повіту Волинської губернії. У 1926 році у с. Гордіївка утворено окрему сільську раду. Станом на 17 грудня 1926 року і підпорядкуванні значилося селище залізничної станції Печанівка[4].
Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Дзержинського району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Печанівка та сел. зал. станції Печанівка[5].
11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», підпорядковано с. Паволочка та хутір Короленків ліквідованої Паволочківської сільської ради Дзержинського району. 5 березня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 161 «Про ліквідацію та зміну адміністративно-територіального поділу окремих сільських рад області», приєднано територію та с. Колодяжне ліквідованої Колодяжненської сільської ради Дзержинського району. 29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів в районах області», х Короленків та сел. залізничної станції об'єднані із с. Печанівка. 10 березня 1966 року, відповідно до рішення ЖОВК № 126 «Про утворення сільських рад та зміни в адміністративному підпорядкуванні деяких населених пунктів області», с. Колодяжне підпорядковано Камінської сільської ради Дзержинського району[4].
На 1 січня 1972 року сільська рада входила до складу Дзержинського району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Паволочка та Печанівка[6].
29 березня 1972 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК «Про зміну адміністративного підпорядкування села Гордіївки Дзержинського району», підпорядковано с. Гордіївка Камінської сільської ради. 14 листопада 1991 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради «Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій окремих районів», у с. Гордіївка відновлено окрему сільську раду[4].
Виключена з облікових даних 22 грудня 2017 року в зв'язку з об'єднанням до складу Миропільської селищної територіальної громади Романівського району Житомирської області[7].
Входила до складу Любарського (7.03.1923 р., 17.06.1925 р.) та Романівського (Миропільського, Дзержинського, 21.08.1924 р., 13.02.1935 р.) районів[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 60. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ а б в г Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання. Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 102, 402, 549, 561, 566, 583, 588, 599. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 13 листопада 2023.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 169. Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ Шелягин А. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 року (PDF). Інститут історії України НАН України. Київ: Ордена Червоного Прапора видавництво політичної літератури України, 1973. с. 134. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2021. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 13 листопада 2023.
