Поверхня нашарування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поверхня нашарування — первинна поверхня зіткнення шарів осадових гірських порід, яка була поверхнею накопичення осадів.

П.н. вказує на перерви у осадонакопиченні або на зміну умов осадонакопичення.

На П.н. можна спостерігати сліди життєдіяльності мікроорганізмів, сліди течій, тріщини висихання тощо.

Розрізняють паралельні і непаралельні П.н., нерівні і рівні (плоскі).

Рівну, сплощену П.н. іноді називають площиною нашарування.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]