Повчання Кагемні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Повчання Кагемні»
Мова середньоєгипетська мова
Жанр поезія

Повчання Кагемні, Повчання для Кагемні — давньоєгипетський літературний твір жанру «повчань» (sb3 jt)[1], створений в епоху Стародавнього царства, але дійшов до нас у копіях Середнього царства[2][3]. Викладає правила гарного тону у вигляді настанов дорослого молодому поколінню.

Рукопис[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

Твір зберігся не повністю на Папірусі Прісса[4] і не копіювалося в Новому царстві, як, наприклад, «Повчання Птаххотепа»[5]. "Повчання для Кагемні" відноситься до VI династії[6], тоді як "Папірус Прісса" складений при XII династії (близько 1991-1783 до н. е.). Повчання займають у ньому дві сторінки перед повним текстом «Повчання Птаххотепа»[7] і містить 4 настанови, короткий висновок і колофон[5]. Рукопис відноситься до XI - XII династій, коли ієратичне письмо переходило з вертикального до горизонтального написання[8]. «Папірус Прісса» знайдено французьким сходознавцем Емілем Пріссом у Фівах у 1857 і з тих пір зберігається в Національній бібліотеці Франції в Парижі (№ 183-194)[9].

Існує припущення, що твір придумано і записано в період Середнього царства, а штучне старіння покликане надати більшої сили впливу[5].

Переклади[ред. | ред. код]

Вперше факсимільна копія опублікована в 1847[4], потім в 1911[10]. Перший переклад здійснив англійський єгиптолог Батискомб Ганн[en] в 1918[11]. Також перекладами твору займалися Адольф Ерман (1927), Франтішек Лекса (1928), Алан Х. Гардінер (1946)[12], Вільям К. Сімпсон (1972)[13], Міріам Ліхтхейм (1973)[6], Хелльмут Бруннер (1988)[3].

Автор[ред. | ред. код]

Повчання Кагемні закінчується згадкою імені Кагемні — майбутнього візира- чаті фараона Снофру з IV династії (бл. 2575 до н. е.)[5][14] або фараона Хуні з III династії[12]. У самому творі говориться, що фараон Хуні перестав, і на престол зійшов Снофру[15].

Автором та батьком Кагемні, для кого складалося повчання, на думку єгиптологів, може бути Каїрсу (Каїрес)[3], чиє ім'я згадано серед інших видатних мудреців у Папірусах Честера Бітті (IV verso)[16][3]. Інші вчені вважають самого Кагемні автором повчань[17][18].

Зміст[ред. | ред. код]

Мудрий чаті, чиє ім'я залишилося невідомим, звертається з настановами, яким він сам дотримувався, до «дітей», що також може перекладатися і як «учні»[3]. Серед них названо Кагемні, на ім'я якого твір отримав у наші дні свою назву.

«Щасливим залишиться скромний»[5][19].

У формі бесіди викладаються деякі норми поведінки для вільної людини, як вести себе за спільним столом — треба стримувати свій апетит, але не ображати зневагою не дотримуючись цього правила; намагатися не бути балакущим і зарозумілим, «бо не відомо, що зробить бог, коли він покарає». Наприкінці згадується і доля Кагемні, який піднявся на посаду візира-чаті при фараоні Снофру[15].

Аналіз[ред. | ред. код]

Твір серед інших прикладів «Повчань» є джерелом інформації про етичні та моральні принципи древніх єгиптян[5].

Давньоєгипетським творам жанру є відповідності в біблійній писемності, що носить імена Соломона і Сірахіда[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Институт востоковедения (Академия наук СССР), Институт Африки (Академия наук СССР). Восток // Наука. — 1994. — № 1—3 (5 травня). — С. 112—117.
  2. ↑ Коростовцев М. А. "Поучения" древнеегипетские. Советская историческая энциклопедия. enc.biblioclub.ru. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 2 вересня 2017.
  3. ↑ а б в г д Brunner Hellmut. Altägyptische Erziehung. — Otto Harrassowitz Verlag, 1991. — С. 34, 154.
  4. ↑ а б Бузов Емил. Древноегипетската дидактична литература III-II хил. пр. Р. Хр. // Нов български университет : диссертация. — София, 2008. — 5 травня. Архівовано з джерела 27 березня 2022.
  5. ↑ а б в г д е James P. Allen. The Instructions of Kagemni's Father and Ptahhotep. — Middle Egyptian Literature: Eight Literary Works of the Middle Kingdom. — Cambridge University Press, 2014. — 458 с. Архівовано з джерела 21 вересня 2018
  6. ↑ а б Lichtheim, Miriam. Didactic literature" in Ancient Egyptian Literature: History & Forms / Antonio Loprieno. — Leiden : E.J. Brill, 1996.
  7. ↑ Egypt, the Trunk of the Tree. — Algora Publishing, 2003. — Т. 2: A Modern Survey of and Ancient Land. — 244 с.
  8. ↑ Burkard, Günter; Thissen, Heinz-Josef. 1 // Einführung in die altägyptische Literaturgeschichte. — Einführungen und Quellentexte zur Ägyptologie. — LIT Verlag Münster, 2003. — С. 96.
  9. ↑ The Maxims of Ptahhotpe / Simpson, W. K. — Las Vegas, Nevada : Evan Blythin, 1986.
  10. ↑ JEQUIER, Gustave. Le Papyrus Prisse et ses variantes. — Paris, 1911. Архівовано з джерела 30 квітня 2017
  11. ↑ Gunn, Battiscombe. The Instruction of Ptah- Hotep and the Instruction of Ke'Gemni. — Echo Library, 2010. — 56 с.
  12. ↑ а б Gardiner, Alan H. The Instruction to Kagemni and his brethren // Journal of Egyptian Archaeology. — London, 1946. — № 32 (5 травня). — С. 71–74.
  13. ↑ Simpson, William Kelly. The Literature of Ancient Egypt: An Anthology of Stories, Instructions, and Poetry / R.O. Faulkner, Edward F. Wente, Jr. — New Haven, London : Yale University Press, 1972.
  14. ↑ Бадж, Уоллис. Боги египтян. Царство света, или Тайны загробного мира. — Litres, 2017.
  15. ↑ а б в Тураев Б. А. Премудрости Кагемни, Птахотепа и других. — Египетская литература. — М. : М. и С. Сабашниковых, 1920. — 285 с. Архівовано з джерела 31 березня 2019
  16. ↑ [1] // Journal of ancient history. — М. : Наука, 1969. — 5 травня.
  17. ↑ Кацнельсон И. С. Культура Древнего Египта. — М. : Художественная литература, 1973. — С. 321.
  18. ↑ Frankfort, H. Ancient Egyptian Religion: an Interpretation. — NY, 1948. — С. 60.
  19. ↑ Вопросы философии // Вопросы философии. — Правда, 1997. — № 5—8 (5 травня). — С. 79.

Література[ред. | ред. код]

  • Шаблон:Не переведено. История фараонов: Правящие династии Раннего, Древнего и Среднего царств Египта, 3000—1800 гг. до н. э = A History Of The Pharaohs. The First Eleven Dynasties / Переводчик: И. Б. Куликова. — М. : Центрполиграф, 2015 (ориг. 1925). — С. 178—179.
  • Коростовцев M. A. Писцы Древнего Египта. — М. : ИВЛ, 1962. — 174 с.
    • Коростовцев M. A. Писцы Древнего Египта / Под ред. А. С. Четверухина. — 2-е изд., доп. — СПб. : Журнал «Нева»; Летний сад, 2001. — 368 с.
  • .Тураев Б. А. Кагемни // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Тураев Б. А. Премудрости Кагемни, Птахотепа, Схотепибра и других. — Египетская литература. — М. : Издательство М. и С. Сабашниковых, 1920. — Т. 1: Исторический очерк древнеегипетской литературы. — С. 78—82. (Кагемни: С. 79).
    • Тураев Б. А. Премудрости Кагемни, Птахотепа, Схотепибра и других. — Египетская литература: [Исторический очерк древнеегипетской литературы]. — СПб. : Журнал «Нева», Летний сад, 2000.

Іншомовна[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повчання_Кагемні&oldid=41389278