Погруддя Карло Антоніо дель Поццо
| англ. Bust of Carlo Antonio del Pozzo | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Лоренцо Берніні |
| Час створення: | 1622 року |
| Розміри: | висота бл. 82 см |
| Висота: | 82 см |
| Ширина: | 70 см |
| Матеріал: | мармур |
| Техніка: | висікання, шліфувння |
| Жанр: | Погруддя[1] |
| Зберігається: | Единбург, Шотландія |
| Музей: | Національна галерея Шотландії |
 «Погруддя Карло Антоніо дель Поццо »у Вікісховищі | |
Погруддя Карло Антоніо дель Поццо(англ. Bust of Carlo Antonio del Pozzo) — посмертний портрет, котрий створив скульптор Лоренцо Берніні (1598—1680).
Замовник[ред. | ред. код]
Карло Антоніо дель Поццо був архієпископом у місті Піза і на момент створення скульптурного погруддя вже помер. Через п'ятнадцять (15) років по смерті свого дядька його погруддя замовив багатій і племінник кардинала, Кассіано дель Поццо (1588—1657), що був відомим римським науковцем і колекціонером творів мистецтва.
Опис твору[ред. | ред. код]
Померлий не міг позувати скульпторові. Лоренцо Берніні користувався при створенні погруддя описами та, ймовірно, графічними портретами кардинала. Адже був створений і графічний портрет замовника, науковця і колекціонера — Кассіано дель Поццо.
Погруддя створене у традиційній парадній формі. Князь церкви поданий стримано і дещо застигло. Він ніби на чомусь зосереджний, про що свідчать насуплені брови і трохи повернута вбік голова особи у момент розмірковуваній.
Побутування портрету (провенанс)[ред. | ред. код]
Портретне погруддя католицького кардинала ще 1715 року потрапило до протестантської Британії. Воно зберігалось як твір мистецтва в садибі Говард. 1986 року його придбали для експонування у Національній галереї Шотландії.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rudolf Wittkower: Bernini. The Sculptor of Roman Baroque. London 1955.
- Gianlorenzo Bernini: Zeichnungen. Insel, Leipzig 1982.
- Alessandro Angellini: Giannlorenzo Bernini e i Chigi tra Roma e Siena. Siena 1998.
- Charles Avery: Bernini. Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7630-7.
- Tod A. Marder: Bernini and the Art of Architecture. Abbeville Press, New York/London/Paris 1998, ISBN 0-7892-0115-1.
- Sabine Burbaum: Die Rivalität zwischen Francesco Borromini und Gianlorenzo Bernini. Athena, Oberhausen 1999, ISBN 3-932740-35-1.
- Philipp Zitzlsperger: Gianlorenzo Bernini. Die Papst- und Herrscherporträts. Zum Verhältnis von Bildnis und Macht. Hirmer, München 2002.
- Carolin Behrmann: Die Rückkehr des lebenden Toten. Berninis Grabmal für Urban VIII. Barberini. In: Horst Bredekamp und Volker Reinhardt (Hrsg.): Totenkult und Wille zur Macht. Die unruhigen Ruhestätten der Päpste in St. Peter. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2004, S. 179–196.
- Sebastiano Roberto: Gianlorenzo Bernini e Clemente IX Rospigliosi. Arte e architettura a Roma e in Toscana nei seicento. Gangemi, Rom 2004.
- Мусский Сергей «100 великих скульпторов», М., 2007
- http://www.nationalgalleries.org/collection/artists-a-z/B/2757/artist_name/Gian%20Lorenzo%20Bernini/record_id/2535 (опис погруддя)
