Полум'яні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полум'яні
The Incandescent Ones
Жанр наукова фантастика
Форма роман
Автор Фред та Джеффрі Гойли[en]
Мова англійська
Опубліковано травень 1977
Країна  Велика Британія
Видавництво Harper & Row
ISBN-10: 0-06-011956-X

«Полум'яні» (англ. The Incandescent Ones) — науково-фантастичний роман британського астрофізика Фреда Гойла та його сина Джеффрі Гойла, опублікований у травні 1977 року. Роман описує насичену подіями епічну подорож оповідача, яка, здається, починається як шпигунеська історія часів холодної війни, але, залучаючи життєві сили за межами Землі, зрештою веде до Юпітера.

Сюжет[ред. | ред. код]

Події розгортаються в майбутньому, коли після занепаду цивілізації через нестачу палива чужопланетні прибульці прилетіли на Землю й постачали енергію з енергетичних променів, по одному кожному з політичних блоків; зберігається мир у всьому світі через загрозу втрати влади Східного або Західного блоку.

Пітер, оповідач роману, проживає в Айдахо, США; він студент візантійського мистецтва та за сумісництвом інструктор з лижного спорту. Його батько Анаксагор, відомий як Алекс, був онуком російського священика; Алекс навчив Пітера кататися на лижах; він зник у горах під час катання на лижах, вважався мертвим, коли Пітеру виповнилося п'ятнадцять років. Петро домовляється провести рік в московському університеті; перед тим, як повернутися виявляє, що його вербують як шпигуна. У Москві після декількох запланованих зустрічей отримує інструкції для подорожі до Грузії; по дорозі йому доручено перетнути Туреччину на лижах через гірський перевал.

На снігу в горах Грузії він зустрічає свого батька Алекса. Вони продовжують подорож; під час перерви Алекс нагріває їжу за допомогою акумулятора, джерела живлення якого, за його словами, працюватиме мільярди років. Він стверджує, що вони з Пітером — прибульці; існують дві батареї, одна з яких знаходилася в Америці, вже вилучена з Землі після того, як люди зрозуміли, що вони можуть бути незалежними від енергетичних променів, що загрожуватиме миру в світі; залишок акумулятора потрібно повернути назад. Алекс каже, що не піде з ним; Пітер повинен пройти через перевал, де він зустріне когось, кого впізнає. Сказавши Пітеру піти й повернутися, він підживлює батарею, і відбувається величезний вибух, який створює кратер та розтоплює навколишній сніг. У центрі кратера Пітер дістає батарею й продовжує свою подорож.

Після важкого перетину перевалу він знаходить гірську хатину та зустрічає Едельштама, фізика, якого він колись навчав кататися на лижах у Айдахо; це, мабуть, той чоловік, про якого згадував Алекс, і, ймовірно, він був інопланетянином. Він каже, що вибух повинен був змусити світові держави вважати, що батарея знищена, і відкласти пошуки батареї під страхом радіації. Щоб здійснити відволікаючий маневр, Пітер повинен продовжити подорож з підміненим пакетом замість батареї, яку Едельштам забирає з собою.

У Туреччині місцевого населення забирають Пітера у вантажівці; стався вибух, який, здавалося б, знищив його запасний пакет, згодом він опинився в лікарні в Ерзурумі. Намагаючись втекти з лікарні, його викрадають на вулицю та везуть до будинку в Анкарі, де його допитують росіяни. Після того, як він зрештою розповів про свої контакти, йому роблять ін’єкцію, яка має на меті вбити Пітера; проте його воскрешає та рятує з труни інший Чужинець, який відвозить його на ферму для відновлення. Пітер розуміє, що кожен Чужинець виконує певну функцію.

Пытера проводять до будинку, де збираються люди вищого класу, деякі з яких він вважає прибульцями; господар приймає його як знавця візантійського мистецтва. Він розмовляє з іншим гостем і розуміє, що має поїхати на Марс для участі в енергетичній конференції.

З космічного терміналу Чужопланетянин в Анатолії разом з іншими делегатами конференції відправлється на Марс; проте після прибуття його несподівано переводять на інший космічний корабель, який прямує на Юпітер. У другому польоті Пітера супроводжує йоркширець, який дуже добре грає в карти, але, здається, не може відповісти на жодне з його питань. Наприкінці подорожі він опиняється у дивному залі недалеко від самого Юпітера.

Зал порожній, за винятком фізика Едельштама, у якого є батарея. Він стверджує, що сам не прибулець, але прибув сюди для навчання. Він каже, що Чужинці подібні до роботів, кожен із яких має свою особливість; справжня сила, повідомляє Едельштам, у Полум'яних прибульців, які існують довше за людство; вони керують променями сили, і вони контролюють Чужинців «за допомогою ідей у свідомості; з'являються ідеї, які здаються спонтанними, але насправді це не так». Пітер відрізняється від інших інопланетян, «[він] складніший, цілеспрямованіший, більше відданий реагуванню на події по мірі їх виникнення». Сторонні люди, яких зустрічав прибулець Пітер, вважали його своїм босом.

Вони бачать на стіні кімнати зображення лижника на Юпітері, яке, здається, є посланням від Полум'яних. У скафандрі, оснащеному двома батареями (по одній на кожній лижі), Пітер катається на Юпітері до швидкості світлової кулі; прибувши, він розуміє, що повернувся додому.

Технічні деталі[ред. | ред. код]

Батарея[ред. | ред. код]

У гірській хатині в Грузії Едельштам каже Пітеру, що він має уявлення про те, як працює батарея, хоча деталі йому не відомі. Він порівнює це зі звичайною батареєю, в якій відбуваються зміни в тому, як атоми вписуються в молекули; в акумуляторі Чужопланетян він вважає, що переконфігурація відбувається не серед атомів, а в ядрі атомів, яке містить складові частинки і, можливо, невідому тонку структуру всередині цього. Така реконфігурація мала б потужність Н-бомби, яка якось жорстко контролюється в акумуляторі.

Акумулятор не має видимих елементів управління; Пітер не зміг керувати ним. Едельштам, розмовляючи з Пітером біля Юпітера, припускає, що особливість Алекса як Чужопланетянина полягала в тому, щоб він міг надсилати сигнали до батареї.

Силові промені[ред. | ред. код]

Існують два енергетичних променя, які беруть початок в районі Юпітера і спрямовані до Сонця. Вони знаходяться поза площиною орбіти Юпітера так, що їх ніколи не перехоплює інша планета чи астероїд; вони направляються на Землю, одна спрямована до Східного блоку, а інша — на Захід. Ядерні дослідження заборонені на Землі, щоб забезпечити залежність від силових променів.

Посилання[ред. | ред. код]