Польські сибіряки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Прощання з Європою». Олександр Сохачевський

Польські сибіряки або сибіраки(пол. sybirak, sybiracy — збірна назва польських підданих Російської імперії і громадян Польщі, які були заслані або з власної волі переїхали жити в Сибір, на Крайню Північ або на територію Казахстану за часів Російської імперії та СРСР[1][2].

Історія[ред. | ред. код]

Загальна картина[ред. | ред. код]

Польські студенти в Сибіру
«Святвечір в Сибіру». Яцек Мальчевський

Переселення поляків у Сибірську частина Російської імперії почалося ще в XVIII столітті, коли туди як засланців стали відправляти прихильників Барської конфедерації[3]. У 1847 році в Росії з багатьох злочинів замінили смертну кару на заслання і каторгу. Значна частина учасників польських повстань 1830 і 1863 років була заслана до Сибіру[4][5], і заслані стали називати себе «сибіракам» (саме так у польській мові вимовляється російське слово «сибіряк»). Пізніше до них приєдналися депортовані під час заворушень у Польщі 1905—1907 років, а за радянських часів у Сибіру оселилося багато депортованих у 1939 році з Західної України і Білорусії поляків.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Досить велика кількість поляків була заслана за політичні переконання, проте багато перебралися до Сибіру по своїй волі, оскільки Сибір здавався їм економічно вигідним регіоном, який міг принести великий прибуток[5]. Саме в Сибіру утворилася найбільша в Росії польська національна громада. Величезна кількість поляків брала участь в будівництві Транссибірської магістралі, і багато польських діячів науки і мистецтва відобразили в своїх працях Сибір — в їх числі були Олександр Чекановський, Іван Черський, Бенедикт Дибовський, Віктор Годлевський, Сергій Ястржембський, Едуард Пекарський, Броніслав Пілсудський, Микола Вітковський і багато інших.

У 1857 році ряд польських засланців отримали право повернутися в Королівство Польське, проте продовжили називати себе польськими сибіряками. Значна група цих людей виступила із закликом до націоналістів займатися «органічною роботою»- розвивати польське суспільство, культуру та економіку, а не займатися підготовкою національно-визвольних повстань. Більшість націоналістів не сприйняли заклики колишніх засланців всерйоз, і вони незабаром розкололися на дві групи — прихильників царської влади та її супротивників. Серед найвідоміших, які повернулися із засланців були Агатон Гіллер, Генрик Краєвський, Кароль Рупрехт і Шимон Токажевського

У 1860-і роки в Сибіру проживало близько 20 тисяч поляків[5]. У 1866 році вони зробили безуспішне Навколобайкальське повстання проти влади.

СРСР[ред. | ред. код]

Ще до початку Великої Вітчизняної війни, коли до СРСР були приєднані Західна Україна і Західна Білорусія, радянська влада вислали з приєднаних земель частину польського населення в чотирьох хвилях. Стверджують, що чисельність депортованих поляків становила 1,5 млн чоловік[6][7][8][9][10][11][12], але розсекречені документи НКВС свідчать про збільшення цифри в 4-5 разів[13][14][15] (дані коливаються від 309 тисяч[16][17][18] до 381 220 чоловік[19]). Поляків розцінювали як радянських, а не польських громадян[20], хоча невелика частина полялів, які підлягали депортації все-таки домоглася права залишитися на своїй малій батьківщині[21][22][23]. За даними Польського інституту національної пам'яті, радянська влада відправили в Сибір близько 320 тисяч поляків[24].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stanisław Dubisz, ред. (2006). Sybirak. Uniwersalny słownik języka polskiego (пол.) (вид. web). Warsaw: PWN. с. 5426. ISBN 83-01-12837-2. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 7 квітня 2021.
  2. Siberia and sybirak (англ.)
  3. Norman Davies, Europe: A History, Oxford University Press, 1996, ISBN 0-19-820171-0, Google Print, p.664
  4. Dennis J. Dunn. The Catholic Church and Russia: Popes, Patriarchs, Tsars, and Commissars. — London : Ashgate Publishing[en], 2004. — С. 57. — ISBN 0-7546-3610-0.
  5. а б в Jerzy Jan Lerski, Piotr Wróbel, Richard J. Kozicki, Historical Dictionary of Poland, 966—1945, Greenwood Publishing Group, 1996, ISBN 0-313-26007-9, Google Print, 538
  6. Davies (1986), p. 451.
  7. Polian (2004), p. 119.
  8. Hope (2005), p. 29.
  9. Holocaust: Five Million Forgotten: Non Jewish Victims of the Shoah. remember.org.
  10. Malcher (1993), pp. 8-9.
  11. Piesakowski (1990), pp. 50-51.
  12. Mikolajczyk (1948).
  13. Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2010.
  14. Piotrowski (2004).
  15. Gross (2002), p. xiv.
  16. Cienciala (2007), p. 139.
  17. Polian (2004), p. 118.
  18. http://people.brandeis.edu/~nika/schoolwork/Poland%20Lectures/Lecture%252017.pdf
  19. Applebaum (2004), p. 407.
  20. Krupa (2004).
  21. Rees (2008), p. 64.
  22. Jolluck (2002), pp. 10-11.
  23. Polish experts lower nation's WWII death toll. AFP/Expatica. 30 липня 2009. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 4 листопада 2009.

Література[ред. | ред. код]

Основна[ред. | ред. код]

Додаткове читання[ред. | ред. код]

  • M. Janik, Dzieje Polaków na Syberii, 1928
  • W. Jewsiewicki, Na Syberyjskim Zesłaniu, 1959
  • R. Lysakowski, Siberian Odyssey: A Song of the Cornucopia, Vantage Press, 1990, ISBN 0-533-08386-9

Посилання[ред. | ред. код]