Поль Фор
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Поль Фор | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Paul Fort | ||||
 | ||||
| Народився |
1 лютого 1872[1][2][…] Реймс | |||
| Помер |
20 квітня 1960[4][5][…] (88 років) Монлері | |||
| Поховання | Монлері | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | поет, драматург, письменник | |||
| Сфера роботи | поезія[7], драма[7] і літературна діяльністьd[7] | |||
| Alma mater | ліцей Людовика Великого | |||
| Мова творів | французька | |||
| Брати, сестри | Andrée Fortd | |||
| У шлюбі з | Tola Doriand[8] | |||
| Діти | Jeanne Fortd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Поль Фор у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Поль Фор (фр. Paul Fort, 1872–1960) — французький поет, реформатор літератури, представник символізму.
Біографія[ред. | ред. код]
Поль Фор народився 1 лютого 1872 року в Реймсі (Марна).
1890 року заснував та очолив Théâtre d'Art («Театр мистецтва»). У 1897–1908 роках опублікував декілька циклів віршів, написаних ритмічною прозою, під загальною назвою Les ballades françaises («Французькі балади»). У 1912 році за результатами опитувань Поля Фора було визнано «Принцом поетів». 1955 року зіграв самого себе у фільмі Саші Гітрі Якби нам розповіли про Париж.
Фор помер 20 квітня 1960 р. у місті Монлері (Ессонна).
Ж. Брассенс написав кілька пісень на вірші Фора, а також записав платівку, де читав твори поета.
Твори[ред. | ред. код]
- Les chroniques de France (1922–1949)
- Mes Mémoires . Paris: Flammarion. 1944 . In-16e (185 x 120), 235 p.
Поезія[ред. | ред. код]
- Les Ballades françaises, environ 40 volumes, 1896-1958
- Florilège des ballades françaises, L'amitié par le livre, 1941
- Ballades nantaises, Aux portes du Large, 1947
П'єси[ред. | ред. код]
- La Petite Bête, 1890
- Louis XI, curieux homme, 1921
- Ysabeau, 1924
- Le Camp du Drap d'or, 1926
- L'Or / Ruggieri, 1927
- Guillaume le Bâtard, ou la Conquête de l'Angleterre, 1928
- L'Assaut de Paris, 1933
- Coups du heurtoir, 1943
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ https://journals.openedition.org/textyles/3685#ftn2
Література[ред. | ред. код]
- Paul Fort, de Pierre Béarn. Paris: Seghers. 1965 (1ère édition : 1960). 191 p. -p. de pl., fac-sim. −16 cm. (collection Poètes d'aujourd'hui)
- Le Paul Fort que j'ai connu, de Marie-Thérèse Donnay. Paris: Debresse. 1961. In-16e (19 cm), 125 p., portrait, fac-similé, couv. ill.
- Hommage à Paul Fort, Prince des poètes, ouvrage collectif. Paris: Flammes vives [numéro spécial de la revue Flammes vives ]. 1952. In-8 °, 45 p., Fig.
