Понтій Карфагенський
| Понтій Карфагенський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
невідомо Карфаген, Візантійська імперія |
| Помер | 3 століття |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | письменник, диякон |
| Знання мов | латина |
Понтій Карфагенський, або Понтій Диякон, (помер у середині III століття) — християнський святий і латинський автор із Карфагена. Він служив дияконом під керівництвом Кипріяна Карфагенського (бл. 200–258) і написав «Vita Cypriani» («Життя Кипріяна») невдовзі після смерті Кипріяна.
Життєпис[ред. | ред. код]
Про Понтія збереглася лише одна згадка, коротка згадка в «De viris illustribus» Єроніма («Про знаменитих людей») 68:
Понтій, диякон Кипріяна до дня страсті, пережив разом з ним вигнання, залишив чудовий том життя і пристрасті Кипріяна.
Диякон Кипріяна Понтій, який до дня своєї мученицької смерті пережив разом із ним вигнання, написав чудову книгу про життя і пристрасті Кипріяна.
Хоча в переданому Житті Кипріяна автор не ідентифікований, Єронім явно пише про цей твір.[1] Єдина інша інформація походить із власних висловлювань автора: він пише частково з того, що сам був свідком чи чув від людей старшого віку;[2] він супроводжував Кипріяна у вигнанні в Курубіс, сучасна Корба.[3] З передмови випливає, що Понтій не знав жодного іншого звіту про мученицьку смерть Кипріяна на той час, коли він писав.[4]
Поза цим мало що безсумнівно. Алюзії та криміналістичний стиль свідчать про те, що Понтій мав бути добре освіченим, володіючи знаннями як Біблії, так і світської риторики.[5] Герман Дессау відзначив збіг напису в маленькому містечку Курубіс місцевому магістрату на ім’я Понтій і припустив, що похвала місту у творі та бажання автора пов’язати місто з мученицькою смертю Кипріяна можуть відображати місцевий патріотизм.[6] Інші вчені або відкидають це, або вважають це недоказаним.[7]
Праця[ред. | ред. код]
Рукописи дають назву твору Vita Cypriani («Життя Кипріяна»), тоді як Ієронім (див. вище) називає його Vita et passio Cypriani («Життя і мученицька смерть Кипріяна»). Посилання на Джерома не може розглядатися як заголовок; але це, безперечно, те, що книга чітко розділена на дві частини, одна присвячена життям Кипріяна, друга — подіям, які передували його мученицькій смерті.[8] У передмові до твору Понтій висловлює жаль з приводу того, що були детальні розповіді про мученицькі смерті мирян, але жоден з єпископів, як Кипріян, не мав так багато вартого розповіді навіть без мучеництва (1, 2). Розділи з 3 по 10 розповідають про діяльність Кипріяна з моменту його навернення, тоді як у розділах 11-19 описано судове засідання перед двома різними проконсулами, їхні вироки та остаточну мученицьку смерть Кипріяна.[9]
Хоча Понтій знав Кипріяна особисто, багато хто з них був розчарований відсутністю детальної інформації в книзі. Частково це є результатом тенденції Понтія лише натякати на речі, які він очікував, щоб його слухачі дізналися.[10] Поряд з невеликою кількістю елементів із досвіду, як-от пророчий сон, який Кипріян мав під час заслання на Курубіс у 257 р. н.е. Протокол про це поширювався ще за життя Кипріяна і став частиною пізнішого оповідання про його мученицьку смерть, відомого як Acta Proconsularia.[11] Понтій посилається на цей протокол (можливо, також на протокол другого слухання в 258 р. н.е.) і дає вільніший і менш детальний звіт.[12] Іншим впливом є Passio Perpetuae et Felicitatis, більш ранньої розповіді про карфагенських мучеників, що мотивує його рішення написати не лише пристрасть, а й розповідь про життя Кипріяна.[13]
Кипріян за життя був суперечливою фігурою; і навіть після смерті Понтій відчув потребу відреагувати на деякі критики, які він отримав. Життя набуває особливо апологетичного характеру в трактуванні обрання Кипріяна на єпископа, яке заперечували деякі карфагеняни (5, 6), і рішення Кипріяна переховуватися під час переслідування Декіана у 250 р. н.е., а не зазнати мученицької смерті (7-8).[14]
Адольф фон Гарнак вважав, що, хоча життєпис не може бути написаний відразу після смерті Кипріяна, останній розділ та інші створюють враження, що мученицька смерть Кипріяна була зовсім недавно, і тому приписує твір 259 р. нашої ери[15]. Інші вважають за краще трохи пізнішу дату, коли більшість аудиторії Понтія знала б Кипріяна з його творчості, а не особисто.[16]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Harnack (1913) 2; Mohrmann (1975) xii.
- ↑ Pont. 2, 2 si quibus eius interfui, si qua de antiquioribus comperi, dicam ("I shall tell whatever I witnessed of his, whatever I have learned from my elders").
- ↑ Pont. 12, 3 et me inter domesticos comites dignatio caritatis eius elegerat exulem voluntarium ("The judgement of his kindness had chosen me to as a voluntary exile among the companions of his house").
- ↑ Pont. 1, 2.
- ↑ Harnack (1913), 43-50.
- ↑ Dessau (1916) and (1918).
- ↑ Mohrmann (1975) xiii; Schmidt (1997) 434 "weder verifizierbar noch auch falsifizierbar" ("neither verifiable nor falsifiable").
- ↑ Mohrmann (1975) xiii.
- ↑ Mohrmann (1975) xvi.
- ↑ Harnack (1911), 52; Mohrmann (1975) xvii.
- ↑ Pellegrino (1955), 142; Mohrmann (1975), xxi.
- ↑ 11, 1 quid sacerdos dei proconsule interrogante responderit, sunt acta quae referant ("what the priest of God answered when the proconsul interrogated him is told in a report"). Cf. Schmidt (1997) 434.
- ↑ Cf. Mohrmann (1975), xvii-xviii; Schmidt (1997) 435.
- ↑ Pellegrino (1955), 62; Bastiaensen in Mohrmann (1975), 258.
- ↑ Harnack (1913), 3.
- ↑ Schmidt (1997), 433.
Література[ред. | ред. код]
There are critical editions in Hartel (1871) xc–cx, Harnack (1913) taken from Hartel, Pellegrino (1955) and A.A.R. Bastiaensen in Mohrmann (1975), 1-48. Bastiaensen in Mohrmann (1975), 278–9, and Schmidt (1997) provide bibliographies. Harnack (1913), Pellegrino (1955) and Bastiaensen in Mohrmann (1975), 249–77 provide commentaries.
- Dessau, H. (1916) "Pontius der Biograph Cyprians" Hermes 51, 65–72
- Dessau, H. (1918) "Das Alter der römischen Municipalbeamten" Hermes 53, 221–4.
- Harnack, A. (1913) Das Leben Cyprians von Pontius (Leipzig: J. C. Hinrichs'sche Buchhandlung)
- Hartel, G. (=W.) (1871) S. Thasci Caecili Cypriani Opera Omnia Vol. 3 (Vienna: CSEL)
- Mohrmann, C. (1975) Vita di Cipriano, Vita di Ambrogio, Vita di Agostino (Milan: Mondadori) ISBN 88-04-12191-2
- Pellegrino, M. (1955) Vita e martirio di San Cipriano (Alba: 1955)
- Saxer, V. (1994) "Afrique Latin" 25–95 in G. Philippart (ed.) Hagiographies vol. 1 (Turnhout: Brepols) ISBN 2-503-50408-6
- Schmidt, P. L. (1997) "Pontius, Vita Cypriani" 433-5 (§472.10) in K. Sallmann (ed.) Die Literatur des Umbruchs von den römischen zur christlichen Literatur 117 bis 284 n. Chr. (Munich: Beck, vol. IV of the Handbuch der lateinischen Literatur der Antike ed. R. Herzog and P. L. Schmidt) ISBN 3-406-39020-X
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Sebastian Bialas. Pontius, Diakon von Karthago. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1252–1253}}.
- (in German) Pontius: Vita Caecilii Cypriani (German) from: The holy church father Caecilius Cyprianus’s collected writings / translated from the Latin by Julius Baer: (Library of the Church Fathers, series 1, volume 34) Munich 1918
|
