Портал:Війна/Добра стаття/Архів
2015[ред. код]
26 квітня[ред. код]
88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41 — німецька зенітна гармата часів Третього Рейху. Активно використовувалася проти авіації та танків на всіх фронтах з початку і до самого кінця Другої світової війни. 88-мм зенітна гармата, була вдалим зразком універсальної зброї, що гармонійно поєднала в собі високу дальність ураження, швидкий темп і точність стрільби, з відносно невеликою вагою та простотою конструкції. Вона не поступалася аналогам, що мали на озброєнні війська противника, але й завоювала собі майже легендарну славу, як ефективна універсальна гармата, однаково грізна для літаків і танків противника.:::::::::::::::: Докладніше
31 травня[ред. код]
Битва під Підгайцями (6-16 жовтня 1667) — військова битва, що сталася під час польсько-козацько-татарської війни 1666—1671 біля містечка Підгайці, зараз у Тернопільській області. Коронний гетьман Речі Посполитої Ян Собеський із 3 тисячами війська, підтриманого озброєними селянами, успішно відбив атаки 30-тисячної козацько-татарської союзної армії під проводом гетьмана Петра Дорошенка та калги-султана Кирим Ґерая. Після цієї поразки та під примусом татарського союзника гетьман Дорошенко уклав угоду, що визнавала зверхність Речі Посполитої над Правобережною Україною..:::::::::::::::: Докладніше
31 липня[ред. код]
Бій біля Пенанга — морський бій першої світової війни, що відбувся 28 жовтня 1914 року в бухті острова Пенанг (у Малаккській протоці) між німецьким легким крейсером «Емден» та частиною англо-франко-російської ескадри у складі одного легкого крейсера, трьох міноносців та одного канонерського човна…:::::::::::::::: Докладніше
30 вересня[ред. код]
Битва при Анеґава — (яп. 姉川の戦い, анеґава но татакаі) — битва, яка відбулася 9 серпня 1570 року на річці Анеґава між союзними військами Оди і Токуґави та коаліційними силами Адзаї і Асакура. Це був перший успішний бій Оди Нобунаґи проти армій анти-нобунагівської коаліції. Закінчився перемогою союзників і обумовив занепад військової сили родів Адзаї та Асакура. Цей бій став одним з найкривавіших боїв в історії Японії. У період Едо (1603–1867) його зараховували до «чотирьох великих битв» сьоґуна Токуґави Ієясу. В часи існування Японської імперії (1868–1945) Анеґавський бій розглядався як типовий зразок успішної контратаки, що базувалась на вдаваному відступі та потужній фланговій і тиловій атаках…:::::::::::::::: Докладніше
31 грудня[ред. код]
Битва при Монте-Кассіно (відома також як Битва за Рим) — серія з чотирьох кровопролитних битв Другої світової війни, в результаті яких союзні війська прорвали лінію німецьких укріплень, відому як «Зимова лінія», і опанували Рим. З 17 січня по 19 травня частку цих рубежів під загальною назвою «Лінія Густава», що оборонялися німцями поблизу стародавнього абатства Монте Кассіно, союзні війська штурмували чотири рази; востаннє союзники на фронті прориву завдовжки 35 км зосередили 20 дивізій. Лише після цього, 19 травня 1944 року, англо-американські війська змогли прорвати німецьку оборону та почати наступ на Рим, але звільнили його лише 4 червня…:::::::::::::::: Докладніше
2016[ред. код]
1 травня[ред. код]
Битва під Костянтиновом також битва під Росолівцями — бій, що відбувся 26 липня — 28 липня 1648 року під час повстання під проводом Хмельницького 1648—1657 років між козацько-селянськими загонами Війська Запрозького та військами магнатів Речі Посполитої. Битва із стратегічної точки зору, хоча й брали в ній участь значні сили, не мала великого значення і не вплинула на темп поширення повстання. Марш Максима Кривоноса не був погамований — його корпус незабаром зайняв Волинь і Поділля, а також обложив Кам'янець. У битві проявився талант полководця князя Вишневецького.:::::::::::::::: Докладніше
31 жовтня[ред. код]
Меттью Колбрайт Перрі (10 квітня 1794 — 4 березня 1858) — військовий і політичний діяч США, офіцер і комодор військово-морських сил США. Учасник британсько-американської (1812—1815), другої берберійської (1815) і американо-мексиканської (1846—1848) війн. Був одним із реформаторів американських збройних сил, за що отримав прізвисько «батько парового флоту США». Успішно провів дипломатичну місію в Японії (1852—1854), яка завершилася підписанням Канаґавського договору, першої угоди між ізоляціоністською Японією та США. В американській історіографії традиційно оцінюється як особа, що відкрила Японію для Західного світу.:::::::::::::::: Докладніше
2017[ред. код]
1 лютого[ред. код]
Конфлікт на острові Даманський — радянсько-китайський збройний конфлікт, що відбувся у березні 1969 року, за володіння невеличким спірним островом Даманський на радянсько-китайському кордоні по річці Уссурі. Перший в історії збройний конфлікт між двома соціалістичними країнами і найбільший в історії радянсько-китайських відносин. Витоками конфлікту за острів Даманський стала недосконалість Пекінського трактату — двостороннього договору, укладеного у 1860 році між Росією та імперією Цін, яким встановлювався державний кордон між двома країнами. Остаточно проблема спірних островів була вирішена у 2004 році: Цзян Цземінь і Путін визначили державний кордон по головному фарватеру Уссурі. При цьому більшість островів, яка знаходилася південніше фарватеру, було повернуто КНР, інші, зокрема й найбільший Великий Уссурійський, — поділені. :::::::::::::::: Докладніше
1 червня[ред. код]
Ентомологі́чна збро́я — тип біологічної зброї, що використовує комах або безпосередньо для атаки, або як вектор для доставки біологічних агентів, таких як збудники чуми або холери. Фактично існують три різновиди ентомологічної зброї:
- перший тип залучає зараження комах патогеном та розпилення їх над районом призначення; ці комахи діють як вектори, заражаючи людей та тварин, яких вони здатні укусити;
- другий тип ентомологічної зброї використовує комах для прямого знищення сільськогосподарських культур; у цьому випадку комах не обов'язково інфікують, проте вони повинні становити загрозу для сільського господарства;
- третій тип залучає незаражених комах, таких як бджоли або оси, для безпосереднього нападу на супротивника.
Ідея такого використання існувала багато століть, але лише в 20-му столітті почала активно використовуватися для створення ефективної зброї. Зокрема, така зброя вже ефективно використовувалася Японією, а кілька інших країн розробляли або були звинувачені в розробці різноманітних видів ентомологічної зброї.::::::::::::::::Докладніше
1 вересня[ред. код]
Уго́рська револю́ція 1956 ро́ку (угор. 1956-os forradalom) (Угорське повстання, Будапештський заколот) — повстання 1956 року в Угорській Народній Республіці, придушене радянськими військами за участі органів державної безпеки Угорщини ÁVH (угор. Államvédelmi Hatóság) — аналога КДБ СРСР.
Наслідком кривавих подій у Будапешті була масова еміграція угорців і втрата престижу Радянського Союзу серед інтелектуалів Заходу, чимало з яких вийшли з комуністичних партій своїх країн, вражені наочним прикладом радянського імперіалізму. У сучасній Угорщині день, коли розпочалася революція, 23 жовтня, став державним святом..:::::::::::::Докладніше
1 грудня[ред. код]
Командування спеціальних операцій США — одне з десяти командувань Міністерства оборони США, унікальний орган управління, який об'єднує під своїм командуванням усі види підрозділів, частин і з'єднань Сил спеціальних операцій незалежно від їх належності до того або іншого відомства. Водночас, USSOCOM є єдиним Об'єднаним командуванням Збройних сил, котре засноване на основі рішення Конгресу США.
Командування сил спеціальних операцій США засноване наказом міністерства оборони США 16 квітня 1987 року з метою об'єднання та підготовки Сил спеціальних операцій США для виконання покладених на них завдань, а у разі прийняття на себе повноважень керівника спеціальної операції, що проводиться, особисто Президентом США або міністром оборони США — з метою здійснення планування й управління ходом операції.:::::::::::::Докладніше
2018[ред. код]
1 березня[ред. код]
Морі Мотонарі (яп. 毛利元就, моорі мотонарі; *16 квітня 1497 — 6 липня 1571) — самурайський полководець середньовічної Японії періоду Сенґоку. 17-й голова роду Морі, нащадків Ое но Хіромото, військового стратега і політичного радника Мінамото-но Йорітомо часів сьоґунату в Камакурі. Володар провінції Акі (сучасна префектура Хіросіма). Правління здійснював із замку Йосіда-Кооріяма. Відомий як професійний управлінець, стратег та інтриган, зусиллями якого його невеликий провінційний рід став господарем регіону Тюґоку у Західній Японії.:::::::::::::Докладніше
1 липня[ред. код]
Італійський фронт Першої світової війни — один з фронтів Першої світової війни. На фронті билися війська Італії та війська союзних їй держав (британські, французькі, американські) проти військ Австро-Угорщини й Німеччини. З початку війни Італійське королівство зберігало нейтралітет, а 1915 року після тривалих вагань вступило до світової війни на боці Антанти. Головним фактором вступу Італії до війни на боці Антанти стало бажання провести значні територіальні зміни за рахунок Австро-Угорщини.
1915 року наступальна ініціатива була на боці Італії, однак італійське командування не змогло провести вдалий наступ. 1916 року австро-угорська армія завдала поразки італійській армії у битві біля Асіаго, однак італійська армія завдяки допомозі союзників зуміла зупинити просування противника. 1917 року італійська армія провела успішні літні операції, однак восени зазнала нищівної поразки при Капоретто й відступила на 70-110 км вглиб Італії. Весь 1918 рік Італія відновлювалась після розгрому при Капоретто й восени 1918 року змогла перейти у наступ, розгромивши австрійську армію, що наполовину розпалась. 3 листопада 1918 року бойові дії на Італійському фронті завершились.::::::::::::::::Докладніше.
1 листопада[ред. код]
Дніпровська повітрянодесантна операція — масштабна повітрянодесантна операція часів Другої світової війни, яка була проведена радянськими військами протягом 25 вересня — 28 листопада 1943 року на території Черкаської та Київської областей УРСР. Головним завданням операції було захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу на території Правобережної України поблизу Дніпровського закруту, в районі Великого Букрина — так званого Букринського плацдарму, з метою сприяння зосередженню на ньому необхідної для продовження наступу радянських військ та не допущення прориву військ вермахту до захоплених загальновійськовими з'єднаннями плацдармів.
Операція закінчилася повним крахом. Радянські війська втратили 3500 осіб загиблими та зниклими безвісти. Заплановане завдання операції не було виконане. Після поразки в цій повітряно-десантній операції, радянські повітряно-десантні війська більше не мали досвіду застосування десанту парашутним способом протягом усієї своєї подальшої історії.::::::::::::::::Докладніше.
2019[ред. код]
1 лютого[ред. код]
Бій USS Constellation з La Vengeance морський бій, що стався 1 лютого 1800 року поблизу островів Сент-Кіттс у Карибському морі, між фрегатом військово-морських сил США «Констелейшн»[en] та фрегатом військово-морських сил Франції «Ла Ванжанс»[en] в рамках неоголошеної війни на морі (також відомої як Квазівійна) між Сполученими Штатами Америки та Французькою Республікою. У результаті бою американський корабель завдав серйозних пошкоджень французькому, останньому вдалося втекти.
Патрулюючи південне узбережжя США від французьких атак, комодор Томас Тракстон привів ескадру до Малих Антильських островів. Дізнавшись про наявність у цьому регіоні регулярних французьких військово-морських сил, Тракстон на флагманському кораблі «Констелейшн» попрямував до берегів Гваделупи. 1 лютого 1800 року, наближаючись до французької колонії, «Констелейшн» зустрівся з французьким фрегатом «Ла Ванжанс». Його капітан, Франсуа Марі Піто, спробував ухилитися від морського бою, але йому це не вдалося, і він був втягнутий у важкий бій з Тракстоном. Хоча французи двічі капітулювали, Тракстон не зміг захопити «Ла Ванжанс». Зрештою Піто вдалося втекти на Кюрасао, отримавши серйозні пошкодження свого корабля.::::::::::::::::Докладніше.
1 квітня[ред. код]
Ганс Філіпп (нім. Hans Philipp; нар. 17 березня 1917, Майсен — пом. 8 жовтня 1943, поблизу Іттербека) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху. Протягом Другої світової війни здійснив понад 500 бойових вильотів, здобувши 206 перемог у повітрі, у переважній більшості на Східному, а також 29 на Західному фронтах. Став другим після Г. Графа асом у світовій історії авіації, хто збив 200 літаків противника в повітряних боях. Оберст-лейтенант (1943) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1942).
8 жовтня 1943 року загинув у повітряному бою з американським льотчиком P-47 «Тандерболт» Робертом Джонсоном[en], — на малій висоті спробував стрибнути з парашутом, але через відмову купола розбився. .::::::::::::::::Докладніше.
18 липня[ред. код]
БТР-4 «Буцефал» — повнопривідний восьмиколісний бронетранспортер (БТР) з колісною формулою 8х8, розроблений в Україні Харківським конструкторським бюро з машинобудування (ДП ХКБМ), виготовляється на заводі імені Малишева.
БТР-4 «Буцефал» призначений для транспортування бійців механізованих підрозділів та вогневої підтримки в бою. БТР використовують для оснащення підрозділів, здатних вести бойові дії в різних умовах, зокрема в умовах застосування противником зброї масового ураження. БТР може бути базовою машиною для оснащення спеціальних підрозділів швидкого реагування і морської піхоти. БТР-4 може виконувати поставлені завдання цілодобово, в різних кліматичних умовах, на дорогах з різним покриттям і в умовах повного бездоріжжя. Діапазон робочих температур повітря від −40 до +55 °C.:::::::::::Докладніше.
1 жовтня[ред. код]
Війна Босін (яп. 戊辰戦争; ぼしんせんそう; босінсенсо, укр. «війна року земляного дракона») — громадянська війна в Японії, що тривала з 27 січня 1868 року по 17 травня 1869 року між новоствореним урядом Імператора Мейдзі та прихильниками реставрації старого сьоґунату Токуґави. Війна стала наслідком низки соціальних, економічних та політичних негараздів, які спіткали Японію в першій половині XIX століття.
Альянс самураїв із західно-японських володінь та Імператорського двору дав змогу молодому Імператору Мейдзі оголосити ліквідацію сьоґунату. Військові дії Імператорських сил та діяльність партизан у місті Едо змусили сьоґуна Токуґаву Йосінобу розпочати військову кампанію з метою захопити імператорський палац у Кіото.
Від самого початку бойових дій перевага була на боці нечисленної, але модернізованої Імператорської армії. Після кількох перемог урядових військ та капітуляції Едо, екс-сьоґун Токуґава Йосінобу здався. Його колишні прибічники перебазувалися на острів Хоккайдо, де заснували сепаратистську Республіку Едзо. Після поразки сепаратистів в битві при Хакодате та ліквідації їхньої держави в 1869 році, Імператор відновив свій суверенітет на всій території Японії, що ознаменувало закінчення війни.:::::::Докладніше.
2020[ред. код]
1 січня[ред. код]
StG-44 (нім. SturmGewehr 44 — штурмова гвинтівка 1944 року) — німецький автоматичний карабін, створений у 1943 році для використання у бойових діях Другої світової війни, був одним з перших автоматів під проміжний набій. StG-44 став прообразом для створення радянських АК і пізніше американських M16 та M4.
Незважаючи на певні технічні проблеми, StG-44 був дуже гарним для свого часу: на цій зброї вперше було передбачено місце для установки підствольного гранатомета, оптичного прицілу, інших навісних пристроїв. Згідно з легендою, назву для цієї зброї (Sturmgewehr, що означає «штурмова гвинтівка») придумав особисто Гітлер. Найбільш важливим досягненням StG-44 став його боєприпас, який викликав справжню революцію в збройовій справі.
StG-44 став зброєю еліти. Для нього навіть був розроблений перший у світі інфрачервоний приціл нічного бачення Zielgerät 1229 Vampir, який активно застосовувався в останній рік війни, хоча дальність його дії не перевищувала ста метрів.::::::::Докладніше.
1 квітня[ред. код]
AN/APY-1/2(V) ODR — американська авіаційна багатофункціональна імпульсно-доплерівська радіолокаційна станція системи AWACS, розроблена компанією Westinghouse Electric. Встановлена на літаках E-3 Sentry. Виробляється з 1972 року, за цей час пройшла декілька модернізацій. Вдосконалений варіант AN/APY-1 на сучасній елементній базі — APY-2 РЛС з підсистемою обробки даних бортовим комп'ютером 4PiCC-1, розробленим компанією IBM, забезпечує стійкий супровід одночасно до 100 цілей. Оператори РЛС можуть розпізнавати цивільні і військові літаки, визначати серед них літаки противника, здійснювати стеження за ними (в тому числі на низьких висотах незалежно від характеру рельєфу місцевості), керувати і видавати інформацію цілевказівки своїм літакам, що перебувають в тому самому районі.:::::::::::::::Докладніше.
1 серпня[ред. код]
Чакська війна — війна між Болівією і Парагваєм за контроль над північним районом регіону Гран-Чако (або просто Чако) в Південній Америці, багато в чому через помилкове передбачення там великих запасів нафти.
Війна призвела до політичної кризи та переворотів в обох країнах. В 1936 уряд парагвайський президент Еусебіо Аяла був скинутий в результаті заколоту молодих офіцерів, що були незадоволені м'якими умовами миру для Болівії. Цей переворот став початком цілої серії переворотів, що закінчилася лише з диктатурою Альфредо Стресснера в 1954 році.
Болівійський президент Даніель Саламанка Урей також був скинутий в 1934 році, а його місце зайняв віце-президент Хосе Луїс Техада Сорсано, також скинутий в травні 1936 року.
Економічний, соціальний та політичний ефект війни на обидві країни був дуже великим, обидві країни втратили ціле покоління молодих людей (близько 100 тис. лише прямих втрат), отримали величезні борги та загнали свої економіки в глибоку кризу.:::::::::::::::Докладніше.
1 листопада[ред. код]
Опера́ція «Зі́льберфукс» (нім. Unternehmen Silberfuchs, операція «Чорнобурка») — спільна наступальна операція німецьких та фінських військ у Лапландії, на північному фланзі німецько-радянської війни. Тривала з 29 червня до 17 листопада 1941 року. Метою було захоплення Мурманська — стратегічно важливого радянського морського порту.
Операцію «Зільберфукс» планувалося провести в два етапи. На першому етапі в ході операції «Рент'єр» німецькі гірські війська, що виділялися для проведення наступальної операції на Мурманськ, з території окупованої Норвегії мали захопити під свій контроль регіон Петсамо з його нікелевими шахтами. На другому етапі німецько-фінські війська за задумом мали завдати одночасно удари з двох напрямків: в операції «Платинфукс» на північному фланзі планувався наступ німецького гірського корпусу «Норвегія» безпосередньо на Мурманськ, а на південному фланзі за задумом операції «Полярфукс» силами німецького 36-го командування особливого призначення у взаємодії з частинами 3-го фінського корпусу планувалось захоплення міста Кандалакша з подальшим виходом на узбережжя Білого моря.
За результатами тривалого наступу німецько-фінському командуванню частково вдалося виконати поставлені задачі, проте запеклий опір військ Червоної армії зірвав стратегічний задум противника й до листопада 1941 року лінія фронту стабілізувалась. Бої місцевого значення точились на поодиноких напрямках до 1944 року.::::::::::::::Докладніше.
2021[ред. код]
1 березня[ред. код]
Корсунська битва (15-16 (25-26) травня 1648) — одна з найяскравіших звитяг в історії українського війська, яка відбулася 26 травня 1648 року, за часів Національно-визвольної війни 1648—1654 років. 15-тисячне українське козацько-селянське військо Богдана Хмельницького спільно з 3 000-загоном кримськотатарської кінноти на чолі Тугай-Беєм розгромили під Корсунем польську армію Миколи Потоцького. Військо Речі Посполитої потрапило в ретельно підготовлену пастку і за чотири години було повністю розгромлене. Більшість жовнірів (солдатів) загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі осіб.
Після Корсунської битви Річ Посполита була якщо й не розгромлена, то суттєво знесилена. Національно-визвольний рух охопив всю Україну. Поляки запропонували Богдану Хмельницькому переговори, але вони ні до чого не призвели, бо кожен залишався при своєму. Війна продовжувалась.:::::::::Докладніше.
1 червня[ред. код]
Даценко Іван Іванович (за іншими джерелами: Доценко, 29 листопада 1918 — 19 квітня 1944 (?)) — радянський офіцер, гвардії капітан, Герой Радянського Союзу (1943), в часи Другої світової війни — заступник командира авіаескадрильї 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ї гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації дальньої дії.
На фронті з червня 1941 року. Літав на дальніх бомбардувальниках Іл-4. У складі полку станом на початок серпня 1943 року здійснив 213 бойових вильотів, відзначився у боях за Сталінград та Орел. 19 квітня 1944 року при виконанні бойового завдання по бомбардуванню залізничної станції Львів-2 був збитий.
Ймовірно, 19 квітня 1944 року Іван Даценко зміг вистрибнути з охопленого вогнем літака. Приземлившись на ворожій території, потрапив у полон. Втік, дістався своєї частини. Був заарештований «СМЕРШем», визнаний зрадником, відправлений до Сибіру. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску. За іншою версією потрапив до німецького полону, звідки втік і скоріше за все потрапив до американської зони окупації Німеччини, а звідти з потоком біженців — до Канади.
2012 році на екрани вийшов художній фільм — пригодницька мелодрама «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», в якому описано неймовірну долю Івана Додоки, хлопця з Полтавщини, прообразом якого став Іван Даценко.::::::::Докладніше
1 вересня[ред. код]
Військові відділи націоналістів (у німецьких документах «Bergbauern Hilfe» (Допомога гірським селянам), також неофіційно «Протипольський легіон», «Український легіон» або «Легіон Сушка») — військове формування під командуванням Романа Сушка у складі Вермахту в 1939 році, створене з українських добровольців.
У червні 1939 року між ОУН та німецькою військовою розвідкою було укладено угоду про створення українського диверсійного підрозділу, який мав бути переправлений у Польщу з території Словаччини або повітряним шляхом через Східну Пруссію, і під час вибуху антипольського повстання у Східній Галичині мав посилити його учасників.
Перед початком німецько-польської війни підрозділи ВВН було передислоковано у місце розташування Групи армій «Південь» генерала фон Рундштедта, звідки упритул підведено до словацько-польського кордону. Там курінь було передано до складу 57-ї піхотної дивізії 18-го армійського корпусу 14-ї армії генерала Вільгельма Ліста.
Протягом двох тижнів ВВН контролювали німецько-радянську демаркаційну лінію в районі Тісної-Сянока, а пізніше двома групами перейшов до Криниць та Закопаного, де був роззброєний та демобілізований.::::::::Докладніше
1 грудня[ред. код]
.jpg)
Boeing EA-18G Growler — американський військовий палубний літак радіоелектронної боротьби і протидії. Призначений для ведення радіоелектронної боротьби та розвідки авіаносного крила[en]. Розроблений компанією The Boeing Company на основі багатоцільового винищувача палубного базування F/A-18E/F Super Hornet. Перший політ здійснив 15 серпня 2006 року, з початку виробництва у 2007 році, побудовано понад 100 одиниць.
Основне призначення EA-18G — рішення широкого спектра завдань в інтересах авіаносного угруповання, пов'язаних з веденням радіоелектронної протидії противнику. Літак призначений для ведення радіотехнічної розвідки, постановки перешкод роботі радіолокаційним засобам та придушення систем зв'язку противника, знищення РЛС протирадіолокаційними ракетами AGM-88 HARM. Бортова апаратура EA-18G дозволяє ідентифікувати і пеленгувати джерела електромагнітного випромінювання. Літак здатний діяти як автономно, так і взаємодіючи з іншими літальними апаратами в єдиному інформаційному полі і є в повній мірі літаком «мережевоцентричної війни».
Перебуває на озброєнні ВМС США і ПС Австралії. Замінив собою Grumman EA-6 Prowler, який перебував на озброєнні ВМС США з початку 1970-х років.::::::::Докладніше.
2022[ред. код]
1 березня[ред. код]
Бізертська ескадра, також відома як Російська ескадра в Тунісі — загін бойових кораблів і допоміжних суден, що у листопаді 1920 року брав участь в евакуації військ генерала Врангеля з Криму; основні сили білого «врангелівського» Чорноморського флоту. Перед евакуацією білий Чорноморський флот налічував понад 100 кораблів і суден. Стан флоту, як військового, так і комерційного, в Криму у 1920 році був незадовільний. Військовий флот являв собою залишки Чорноморського Імператорського флоту, які з початку Громадянської війни побували під українським прапором, переходили з рук в руки більшовиків, німців і союзників. Станом на середину 1920 року абсолютно всі вони потребували капітального ремонту, а частина військових суден являли собою розграбовані, в більшості випадків з підірваними британцями у квітні 1919 року машинами, а тому абсолютно непридатні, остови суден.
З 13 по 16 листопада з Севастополя, Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялти вийшло 126 суден, на яких прямувало в Константинополь 145 693 осіб, не рахуючи суднових команд, у тому числі близько 10 тисяч офіцерів та 2 тисячі солдатів регулярних частин, 15 тисяч козаків, 10 тисяч юнкерів військових училищ, понад 7 тисяч поранених офіцерів, 35-40 тисяч офіцерів і чиновників тилових установ та 55-60 тисяч цивільних осіб, значну частину з яких складали сім'ї офіцерів і чиновників.
З грудня 1920 до лютого 1921 року ескадра з 33 кораблів і суден колишнього російського Чорноморського флоту увійшла в гавань французької військово-морської бази Бізерта в Тунісі. Згодом частина кораблів була реквізована французькою владою в оплату російських боргів, інші — розібрані на метал у 1930—1936 роках, після встановлення дипломатичних відносин між Францією і СРСР.::::::::Докладніше.
1 липня[ред. код]
Серторіанська війна, або Серторієва війна (лат. Bellum Sertorium) — збройний конфлікт 80 — 72 років до н. е. на території Римської Іспанії між представниками режиму Луція Корнелія Сулли, що був встановлений на той час у Римі, та колишніми маріанцями на чолі із Квінтом Серторієм, на боці якого виступали також деякі іспанські племена та місцеві громади. Серторіанська війна стала складовою громадянських воєн у Римі I ст. до н. е.
Квінт Серторій у 83 — 81 роках до н. е. перебував на посаді намісника провінції Близька Іспанія, та був звідти вигнаний сулланцями у 81 р. до н. е. У 80 році до н. е. він повернувся на Піренейський півострів з Мавретанії, вступає в союз із місцевими племенами, встановлюючи свою владу над значною частиною іспанських провінцій Риму. Сулланський режим зосереджує проти нього суттєві сили, на чолі яких був із 79 року Квінт Цецилій Метелл Пій та Гней Помпей — із 76 року. У ході збройного конфлікту Серторій вдало використовував тактику партизанської війни й періодично здобував перемоги над римськими військами. Його союзником став цар Понту Мітрідат Євпатор. У 76 році до н. е. війська Помпея були розбиті поблизу Лаврона, в 75 році — на річці Сукрон (зараз Хукар). Проте після 75 року територія так званої «Держави Серторія» постійно зменшувалась. 73 року до н. е. Серторій був вбитий змовниками на чолі з Марком Перперною, що викликало безлад у стані серторіанців. Це послабило їхні війська, через що Помпей здобув перемогу у вирішальній битві.::::::::Докладніше
1 листопада[ред. код]
Вінстон Черчилль (англ. Winston Leonard Spencer-Churchill; 30 листопада 1874, Бленгеймський палац, Вудсток — 24 січня 1965, Лондон, Велика Британія) — британський політик, державний діяч XX століття. У 1940—1945 і 1951—1955 роках — прем'єр-міністр Великої Британії. Від 1900 до 1964 року (за винятком 1922—1924 років) — депутат парламенту (англ. Member of Parlament, MP) від п'ятьох різних виборчих округів. Більшу частину політичної кар'єри перебував у лавах Консервативної партії (в 1940—1955 роках — її очільник). Дотримувався ідеології економічного лібералізму та імперіалізму. У 1904—1924 роках належав до Ліберальної партії. А ще прославився як військовик, історик, маляр і письменник. Серед його численних нагород — Нобелівська премія з літератури.
Народився в Оксфордширі в заможній аристократичній родині[en] змішаного англо-американського походження. 1895 року пішов служити до британської армії й став учасником військових дій у Британській Індії, англо-суданській війні та Другій бурській війні. Прославився як військовий кореспондент, а також завдяки книгам про ці кампанії. 1900 року обраний депутатом від Консервативної партії. 1904 року перейшов до табору лібералів. В уряді лібералів[en] Герберта Асквіта Черчилль працював президентом Ради з питань торгівлі[en] та міністром внутрішніх справ, впроваджуючи реформу в'язниць та реформу соціального забезпечення працівників[en]. Станом на початок Першої світової війни Черчилль обіймав посаду Першого лорда Адміралтейства. Після того, як кампанія в Галліполі зазнала фіаско, його понизили до посади канцлера герцогства Ланкастерського. У листопаді 1915 року подав у відставку і впродовж півроку служив на Західному фронті, зокрема, командиром 6-го Королівського шотландського батальйону фузилерів[en]. 1917 року повернувся до уряду, очільником якого тоді був Девід Ллойд Джордж, та обіймав послідовно посади міністра у справах озброєнь[en], військового міністра та міністра у справах ВПС[en], міністра у справах колоній[en]. На останній із цих посад керував укладенням англо-ірландського договору та зовнішньою політикою Великої Британії на Близькому Сході. На два роки опинився поза парламентом, а потім повернувся канцлером скарбниці в другому уряді[en] консерваторів Стенлі Болдвіна. 1925 року повернув фунт стерлінгів до золотого стандарту за довоєнним паритетом. Загалом вважають, що це спричинило дефляційний тиск і пригнічення британської економіки.
У 1930-х роках, не маючи державної посади, став рупором тих, хто закликав до переозброєння Великої Британії, аби протистояти дедалі відчутнішій загрозі з боку нацистської Німеччини. На початку Другої світової війни його знову призначено Першим лордом Адміралтейства. У травні 1940 року став прем'єр-міністром, змінивши Невілла Чемберлена. Черчилль курував участь Великої Британії у боротьбі союзників проти держав Осі, що завершилась перемогою 1945 року. Після поразки консерваторів на загальних виборах 1945 року став лідером опозиції[en]. На тлі розгортання холодної війни з Радянським Союзом він публічно попереджав про утворення «залізної завіси» проти радянського впливу в Європі та пропагував європейську єдність. 1951 року вдруге став прем'єр-міністром. Опікувався в той час закордонними справами, особливо англо-американськими відносинами і, попри тодішній процес деколонізації, намагався зберегти Британську імперію. Серед досягнень його уряду на внутрішній арені — житлове будівництво і розроблення ядерної зброї. З огляду на погіршення стану здоров'я, 1955 року Черчилль склав із себе повноваження прем'єр-міністра, хоча й залишався депутатом парламенту до виборів 1964 року. Помер 1965 року. На честь нього влаштовано державний похорон[en].
Черчилля вважають однією з найвизначніших постатей XX століття. Досі популярний у Великій Британії та Західному світі, де його розглядають як звитяжного лідера часів війни, що відіграв важливу роль у захисті європейської ліберальної демократії проти поширення фашизму.::::::::Докладніше
2023[ред. код]
1 березня[ред. код]
Вальтер Модель (нім. Otto Moritz Walter Model; нар. 24 січня 1891, Гентін — пом. 21 квітня 1945, Ратінген) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (1944). Командував танковими з'єднаннями в європейських кампаніях, оперативно-стратегічними об'єднаннями під час війни з Радянським Союзом.
Мав прізвисько «пожежний Гітлера» — призначався на найбільш проблемні ділянки фронту, діяв особливо вдало в оборонних боях і вважався найдосвідченішим та неперевершеним майстром оборони серед вищого генералітету Вермахту. Особливо відзначився на заключній стадії Другої світової війни. Фельдмаршал Модель був відомий особистою відданістю фюрерові та націонал-соціалізму. «Прославився» жорстоким поводженням з цивільним населенням: масовими розстрілами заручників, співпрацею з каральними загонами СС. Практикував «тактику спаленої землі» на окупованих територіях.
21 квітня 1945, після розгрому німецьких військ у Рурському котлі, не бажаючи потрапити в полон до союзників, покінчив життя самогубством.::::::::Докладніше
1 червня[ред. код]
Військово-морський прапор України — кормовий військовий прапор кораблів ВМС України. Наразі як кормовий прапор використовується злегка видозмінений (без тризуба в крижі) історичний прапор Українського Державного Флоту, який був встановлений морським міністерством 18 липня 1918 року.
Згідно зі статтею 1284 «Своду Військово-Морських постанов» від 25 січня 1919 р., «шанується як стяг у полку, і всі служачі на кораблі мусять охороняти цей прапор до останньої краплі крові, як прапор Української Держави. Військовий прапор підноситься на гафелі чи на кормовому флагштоці».
Повернення до національної морської символіки почалося після розвалу Радянського Союзу і проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Питання національної військової символіки для армії і флоту України виникло одним із перших ще до створення Міністерства оборони і Військово-Морських Сил України — в серпні 1991 року.
Питання про національну флотську символіку стало актуальним після формування організаційної групи ВМС України на початку квітня 1992 року. Для дослідження історії української військово-морської символіки, рішенням командувача ВМС контрадмірала Бориса Кожина була виділена група офіцерів. Загальне керівництво розробкою символіки ВМС України здійснював капітан 2 рангу Юрій Шалит.
День військово-морського прапора України відзначається 29 квітня щорічно, як дата початку формування українського флоту.::::::::Докладніше
1 жовтня[ред. код]
Битва на Калці — битва між русько-половецькими військом на чолі з галицьким князем Мстиславом Удатним та київським князем Мстиславом Старим і монгольським — військом на чолі з Джебе та Субедеєм. Відбулась 31 травня 1223 на річці Калка, на землях сучасної Донецької області, і закінчилась перемогою монголів. У битві загинуло кілька князів і родовитих бояр південної і центральної Русі, у тому числі Олешко Попович.
У битві на Калці монголи вперше зіткнулися з руськими методами ведення війни. Виснажена боями у Середній Азії і Кавказі, армія Субедея змогла розбити відбірні руські полки Мстислава Удатного, уславленого перемогами над поляками, угорцями і половцями. Цей бій засвідчив перевагу східноазійської тактики бою над середньовічними європейськими — єдиноначалля над колегіальним командуванням, колективної дисципліни над індивідуальним героїзмом, вишколених лучників над тяжкою кіннотою і піхотою. Ці тактичні відмінності стали запорукою монгольського успіху на Калці, а згодом і блискавичного завоювання Східної і Центральної Європи.
Бій був першою перемогою татар над військом Русі напередодні монгольського нашестя на Київську Русь, яке відбулось, щоправда, аж через 15 років після битви.::::::::Докладніше
2024[ред. код]
1 січня[ред. код]
AN/APY-1/2(V) ODR — американська авіаційна багатофункціональна імпульсно-доплерівська радіолокаційна станція системи AWACS, розроблена компанією Westinghouse Electric. Встановлена на літаках E-3 Sentry. Виробляється з 1972 року, за цей час пройшла декілька модернізацій. Вдосконалений варіант AN/APY-1 на сучасній елементній базі — APY-2. За цей час виготовлено і встановлено на літаки E-3 Sentry 68 станцій, в тому числі модифікації AN/APY-2. РЛС з підсистемою обробки даних бортовим комп'ютером 4PiCC-1, розробленим компанією IBM, забезпечує стійкий супровід одночасно до 100 цілей. Оператори РЛС можуть розпізнавати цивільні і військові літаки, визначати серед них літаки противника, здійснювати стеження за ними (в тому числі на низьких висотах незалежно від характеру рельєфу місцевості), керувати і видавати інформацію цілевказівки своїм літакам, що перебувають в тому самому районі.
З моменту введення у 1977 році літаків E-3А до складу авіації ППО і Тактичного авіаційного командування ПС США вони пройшли дві фази модернізації. У процесі модернізацій, крім забезпечення відповідно до стандартів НАТО можливостей по виявленню надводних цілей, були змінені параметри сигналу РЛС таким чином, щоб уникнути взаємних перешкод системи АВАКС і наземних радарів системи ППО в Західній Європі. Була встановлена суміщена з AN/APY-1 система радіоелектронної і радіотехнічної розвідки AN/AYR-1. Удосконалилося програмно-апаратне забезпечення бортового комп'ютера, підвищилася також чутливість РЛС. Пізніше додалися нові консолі відображення радіолокаційної обстановки, цифрового супутникового зв'язку, глобальної системи навігації та новий режим роботи систем.::::::::Докладніше
1 квітня[ред. код]
Битва під Ярославом — бій, що відбувся 17 серпня 1245 року поблизу міста Ярослав над річкою Сян між військами галицько-волинських князів Данила і Василька Романовичів та їх спільників — половців з одного боку і силами угорців, поляків та галицької боярської опозиції з іншого. Стала вирішальною битвою у війні Данила Романовича з його племінником Ростиславом у сорокарічній боротьбі за владу у Галицько-Волинському князівстві, що розгорнулася після загибелі у 1205 році Романа Мстиславича Галицького.
Битва під Ярославом вирішила боротьбу за Галичину, яка тривала сорок років. Боярська опозиція була остаточно знищена. Ростислав утік до Угорщини, війська якої перестали здійснювати великомасштабні походи до Галичини. Угорський король Бела IV уклав у 1247 році мир з Данилом і видав свою доньку Констанцію за княжого сина Лева Даниловича. Данило став повним володарем Галицько-Волинського князівства.
Попри позитивні сторони були й негативні. Успіхи Романовичів стурбували Сарай-Бату, столицю Золотої Орди. Монголи вирішили підкорити собі Галицько-Волинське князівство, щоб запобігти його посиленню, і поставили князям ультиматум: «Дай Галич». Данило не мав на той час належних сил протистояти ординцям, а тому приїхав у Сарай наприкінці 1245 року і визнав сюзеренітет Батия. Цей крок зберіг цілісність князівства, але водночас перетворив його у авангард монголів у країнах Центральної Європи.::::::::Докладніше