Портал:Живопис/Біографії/Архів
Їжакевич Іван Сидорович (1864-1962)
Народився в багатодітній родині, батьки — Сидір Іларіонович та Марія Оксентіївна — були бідними селянами, тож не мали жодної змоги дати хоч якусь освіту своїм дітям. Іван самостійно навчився читати та писати. У 12-ти річному віці батьки відправили його в Київ, де дядько-псаломщик влаштував малого служити посохоносцем до архієрея у Братському монастирі, а з часом, помітивши його здібності — до іконописної школи в Києво-Печерській Лаврі. 1876 року, витримавши конкурс, Іван вступив до цієї школи, де навчався по 1882 рік.
Згодом, намалювавши перед дзеркалом свій автопортрет, Їжакевич подався з ним до відомої в місті художньої школи Миколи Мурашка. В автопортреті юного художника Мурашко помітив іскри таланту, але, дізнавшись про його бідність, поцікавився, хто ж зможе заплатити за його навчання. Відповісти хлопцеві було нічого. Мурашко, покликаний у терміновій справі, вийшов із кімнати, а Їжакевич кинувся змальовувати голову дівчини з картини, що висіла на стіні. Повернувшись, Мурашко був вражений художньою вправністю та швидкістю роботи свого нового знайомого. Тож залишив обдарованого хлопця працювати своїм помічником. У школі Мурашка Їжакевич навчався з 1882 по 1884 рік. Під час навчання за пропозицією Врубеля і Прахова, упродовж з 1883-го року брав участь у реставрації фресок XII століття в Кирилівському монастирі.
На початку 1884 року юнак їде до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв. Спізнившись на екзамен, два місяці клопотав про дозвіл додатково скласти іспити. І досяг своєї мети — наприкінці 1884 р. Іван став вільним слухачем Академії.:::::::::::::::: Докладніше
_______________________________________________________________________________________________
Мурашко Олександр Олександрович (1875-1919)
Народився 26 серпня (7 вересня) 1875 року в Києві. Відомостей про його батька немає. До семи років жив біля містечка Борзни на Чернігівщині, де його виховувала бабуся, проста селянка, яка своїми оповідями про героїчні часи козацтва та народною мудрістю пробуджувала в дитини уяву, любов до природи.
Дядько Олександра забирає хлопця, покинутого матір'ю, від бабці до себе. Але з часом у матері Олександра, Марії Іванівни Крачковської, прокидаються материнські почуття, й тепер хлопець живе з нею. Після її одруження Олександр переїжджає до Чернігова, де в його вітчима, Олександра Мурашка, була невелика іконописна майстерня, заснована 1827 року. Господар починає активно залучати пасинка до роботи.
Наприкінці 1880-х, отримавши замовлення на проведення оформлювальних робіт (ґрунтування стін, малярні і позолотні роботи, виготовлення меблів), вітчим разом із сім'єю й майстернею перебирається до Києва. Майстерню розмістили у власному будинку на Малій Житомирській, 14.
Підліток опинився в центрі знаменної події, яка сколихнула художні кола Російської імперії: на його очах народжувались розписи Володимирського собору. Олександр спостерігав за роботою таких майстрів, як В. Васнєцов, М. Нестеров. Саме вони та професор Адріан Прахов першими звернули увагу на потенціал «худого, високого, лохматого, соромливого» підлітка.:::::::::::::::: Докладніше
_______________________________________________________________________________________________ Крістофоро Ронкаллі (1553-1626)
- Народився в містечку Помаранче неподалік від Пізи.
- Художню освіту опановував у місті Флоренція.
- 1575 року перебрався на працю у місто Сієна. Серед творів цього періоду вівтар «Мадонна з немовлям, святими Агатою та Антонієм Падуанським»
- 1582 року він покинув Сієну і перебрався на працю у папський Рим. Першою важливою роботою в столиці папської дердави були дві фрески в ораторії Св. Хреста в церкві Сан-Марчелло-аль-Корсо. Фрески в Сан-Марчелло, як і фрески в приватних каплицях були цілком в стилістиці пізнього італійського маньєризму.
- Наприкінці 16 століття в картинах для церков Крістофоро Ронкаллі надавав більше уваги реалістичним деталям та драматичному освітленню.:::::::::::::::: Докладніше
_______________________________________________________________________________________________
Франческо Сальвіаті (італ. Francesco Salviati, справжне ім'я Франческо де Россі, 1510, Флоренція — 1563, Рим) — італійський художник доби маньєризму. Малював фрески, релігійні картини, створював декоративні стінописи та портрети. Був серед найкращих портретистів доби. Робив картони для гобеленів, мініатюри, займався театрально-декораційним мистецтвом.
Походить з родини ремісника, батько був ткачем. Художне навчання почав у Флоренції у художника Джуліано Буджардіні (1475–1577), від якого перейшов у майстерню Баччо Бандінеллі. Бандінеллі, сам чудовий малювальник-графік, прищепив учню пристрасть до віртуозного малювання, про що свідчать збережені малюнки Франческо Сальвіаті. Художник довго удосконалював свою майстерність, трохи поступаючись в майстерності лише віртуозу Парміджаніно, твори якого вивчав в часи свого перебування в Емілії у 1540 році. Художнє навчання завершив в майстерні Андреа дель Сарто.:::::::::::::::: Докладніше
_______________________________________________________________________________________________
Сандро Боттічеллі (італ. Sandro Botticelli; 1 березня 1445 — 17 травня 1510) — італійський живописець флорентійської школи. Справжнє ім'я — Алесандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі (Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi);
Біографія[ред. код]
Походження і навчання[ред. код]
Народився в сім'ї ремісника, батько обробляв шкіри. Боттічеллі — прізвисько, один зі старших братів Сандро був дуже гладкий, і його прізвисько перейшло на Сандро. Першу згадку про Сандро знайшли в податковій відомості батька за 1458 рік. Один з братів займався ювелірством і, ймовірно, він і дав хлопцю перші навички малюнку.
Навчання продовжив у живописця Філіппо Ліппі (бл. 1406–1469). Ліппі, монах-кармеліт, був на той час відомим художником, автором добре знаних зображень мадонн. Пізніше свої численні варіанти мадонн зробить і Боттічеллі.
Перші твори[ред. код]
У 1470 р. отримав перше значне замовлення — алегорії для залу суду Торговельної гільдії. Працював поряд з Антоніо Поллайолою. Серед перших самостійних творів — Святий Себастьян для церкви Санта Марія Маджоре. Почалися перші замовлення з інших міст — за документами художник працював у місті Піза (каплиця Короновані, де створив фреску, зруйнована). Є відомості, що приїздив до Угорщини, де теж малював фрески в місті Естергом.
Двір Лоренцо Медічі[ред. код]
До 1475 року відносять створення картини «Поклоніння волхвів» на замовлення банкіра Джованні Ламі, близького до дому Медічі. Ламі й розповів про талановитого молодого митця могутній родині.
Зближення з двором Лоренцо Медічі та гуманістами, які гуртувались навколо нього, зумовило появу в творчості Боттічеллі рис поетичної вишуканості та нервової екзальтації (численні мадонни, фрески Сикстинської капели в Римі, 1481 — 83, портрети). Образи античної міфології набувають у нього своєрідної казковості, меланхолійної чарівності («Весна», бл. 1478, і «Народження Венери», бл. 1485, у Флоренції). Гострота бачення і тонка поетичність — два крила творчості Боттічеллі. Він глибоко зазирнув у духовний світ людини і, зіставивши його з дійсністю, визнав сум та біль природними людськими почуттями та відтворив їх у своїх полотнах.:::::::::::::::: Докладніше
_______________________________________________________________________________________________
Олекса́ндр Па́влович Ацманчу́к (* 8 вересня 1923, Одеса — † 6 жовтня 1974, Одеса) — український живописець і викладач. Член Спілки художників України (нині Національна спілка художників України) від 1954 року.
Біографічні дані[ред. код]
1947 року закінчив Одеське художнє училище (майстерня Леоніда Мучника), 1953 року — живописне відділення Ленінградського художнього інституту (майстерня Михайла Авилова). Брав участь у виставках від 1947 року. Викладав фахові дисципліни в Одеському художньому училищі (1953–1959).
Творчість[ред. код]
В історії українського мистецтва ім'я Ацманчука пов'язане з так званим романтичним стилем доби шістдесятників. Наприкінці 1960-х років творчо переосмислює надбання Ренесансу, експериментує з формальними якостями портретного живопису, відтворює в портретному образі психологічні ознаки сучасника.
Відомий як добрий рисувальник та експериментатор у галузі композиційної побудови картини.:::::::::::::::: Докладніше
_______________________________________________________________________________________________