Портал:Класицизм/Діячі/Архів
Франсуа Мансар (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598, Париж — 23 вересня 1666), Париж — французький архітектор 17 ст. Представник французького бароко.
Ранні роки[ред. код]
Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа Мансару було дванадцять років. Мати вийшла заміж вдруге за аптекаря.
Будівельна практика замість освіти[ред. код]
У період 1612-1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором ) в місті Ренн. У період 1618-1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.
Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац в Парижі.
Головні замови архітектора[ред. код]
Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).
Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Луї 13-го. І деякий час він працював в його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо був знайдений ліпший варіант за попередній і вже не відповідав його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.
Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проєкти і будівельні роботи.
Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.
Особливістю будівництва Франції 17 ст. був абсолютизм, могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши міці і влади, король Луї 14-й відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проєктами. Будівництво продожив архітектор Жак Лемерсьє.:::::::::::::::: Докладніше
__________________________________________________________________________________________________________________________________
Олекса́ндр Олекса́ндрович Па́лицин (зустрічається форма прізвища, особливо як калькування з російської Палі́цин; *1749 — †1816) — просвітник, поет, архітектор, громадський діяч. Уродженець Слобожанщини.
Один із ініціаторів створення Харківського університету (1805) — першого в Російській імперії. Здійснив перший в Україні переклад “Слова о полку Ігоревім” і критичний твір «Послание к Привете, или Воспоминание о писателях моего времени». Відомий як перекладач творів французьких просвітників; переклав «Естественный закон» Вольтера, «Новая Элоиза» Ж.Ж. Руссо, «О составлении ландшафтов» Жерардена, «Дифирамб на бессмертие души» Деліля, «Времена года» Сен Ламберта.
У 1810 Паліцина обрали Почесним членом Президії Харківського університету, а в 1814 — дійсним членом Академії наук, яка існувала при Харківському університеті. Його учня Миколу Алфьорова в 1838 р. обрали дійсним членом Академії мистецтв.
За його ініціативою відкрито перші на Сумщині бібліотеки, організовано братську школу. Засновник просвітницького гуртка «Попівська академія». Членами гуртка були перекладачі Байкови, поети Сергій Глінка, Василь Капніст, громадській діяч Василь Каразін, архітектор Микола Алфьоров. Неодноразово відвідував Попівку Григорій Сковорода.
Дослідник “Попівської академії” Михайло Тесля заснував сучасну Паліцинську академію — громадську організацію, яка стала правонаступницею “Попівської академії” до складу якої входять сумські науковці і письменники: В. Голубченко, А. Близнюк, В. Будянський, А. Поважний, М. Карпенко та ін..
З 1983 року проводяться "Паліцинські читання", які збирають науковців і молодь, привертаючи увагу земляків до вивчення історії і культури рідного краю.
В селі Залізняк Сумського району Сумської області встановлено пам’ятник на місці поховання О. Паліцина.:::::::::::::::: Докладніше _______________________________________________________________________________________________________