Портал:Культура еліти/Культура еліти в Україні/Архів
Підгоре́цький за́мок (або Палац у Підгірцях) — пам'ятка архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.
Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.
Розташування та план замку[ред. код]
Підгорецький замок розташований на краю рівнинного плато, що на одному з відрогів Вороняків (частина Подільської височини), на висоті 399 м над рівнем моря, неподалік від долини верхів'їв річки Стир. Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і в'їзна брама, а в бік Бродівської рівнини — палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість на північ проглядається на десятки кілометрів.
Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.
Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а в разі військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.:::::::::::::::: Докладніше ____________________________________________________________________________________________________________________
Паліцинська ( Попівська) академія — творчий гурток, заснований Олександром Паліциним, з 1998 — громадська культурно-мистецька організація, що об’єднує науковців, творчих людей.
Історія[ред. код]
У 1767 році ад'ютант фельдмаршала Рум’янцева-Задунайського — Олександр Паліцин купив у охтирського обозного (полкового) Савинова хутір Попівку, який у свій час купив у внуків протопопа Сумського полку Словенського, а той отримав від командира свого Герасима Кондратьєва за вірну службу. Хутір заснований ще у 1662 р.
Заснування Академії[ред. код]
Паліцин гуртує навколо себе передову частину дворянської молоді, а також різночинців, які прагнули здобути освіту, але недворянське походження обмежувало доступ у вищі навчальні заклади. Організовує школу, де постійно навчалось 10-12 чоловік. Заняття в класі поєднувалися з практичними — в саду і в лісі, на квітниках, алеях, де учні доглядали за квітами і деревами.
Будинок Паліцина мав 16 кімнат, 6 — для занять. Кожна кімната мала певне призначення. В класі для занять архітектурою були малюнки вже побудованих за проєктами Паліцина споруд та макети майбутніх. У класі для живопису – чимало картин та замальовок. У класі словесності — твори як самого О.Паліцина, так і членів «Академії» І. Богдановича, В. Капніста, Г.Сковороди, В. Каразіна, С. Глінки, братів Байкових, М. Алфьорова.
Вихованці академії[ред. код]
Серед слухачів — сини багатих поміщиків: Шидловського, Надаржинського. Вчилися й вихіднці із дрібнопомісних — С. Глінка, М. Альфьоров, В.І. Ярославський, К.П. Лановий, А.І. Кардашевський, М.Г. Ушинський, Є.О. Васильєв, П.С. Байков, Л.С. Байков, Є.І. Станевич.
Деякі слухачі були вже відомі в столичних колах. Це імениті В.В. Капніст, Іполит Богданович, Іван Богданович, В.Н. Каразін, Г.С. Сковорода.
Гурток Олександра Паліцина перебував під впливом Г.С. Сковороди. Услід за ним Паліцин проповідував сократівську тезу: «Пізнай самого себе».
Про це пише професор А. Ніженець у своїй книзі «На зламі двох світів» (Харків: Прапор, 1970):
Не поминув впливу Сковороди і літературний гурток у с. Попівка на Сумщині, що діяв у 90-х роках XVIII ст. й іменувався «Попівською академією». Очолював цей гурток поет Олександр Паліцин, захоплений ідеєю сприяння розвиткові вітчизняної культури. Паліцин перший в Україні зробив віршований переклад «Слова о полку Ігоревім». Він закликає до вивчення досягнень російської літератури, розкриває та мотивує свої естетичні й етичні погляди.
До Паліцина приїздили імениті поети, художники, архітектори, гравери, літератори, перекладачі творів французьких просвітителів, а то і просто поміщики, щоб набратися досвіду у справах виробництва чи господарювання. Відбувалися своєрідні семінари-конференції, на яких обговорювалися праці не тільки членів «Академії» (давалася оцінка та «добро» на друк), а й твори, про які говорили в літературних колах Російської імперії.
Більшість членів гуртка мала свої друковані твори, а В. Капніст та І. Богданович вважалися придворними поетами. М. Алфьоров був столичним архітектором, а В. Ярославський згодом став архітектором губернським. З часом набули слави Є. Станевич, і С. Глінка.
Найкращих учнів О. Паліцин за свій кошт (а також за кошт інших членів «Академії») посилав за кордон вчитися до знаменитих майстрів Західної Європи. Так, помітивши здібності Миколи Алфьорова (сина бездрицького поміщика Федора Альфьорова), Паліцин направив його навчатися до Італії, а потім до Франції.:::::::::::::::: Докладніше ____________________________________________________________________________________________________________________________