Ка́рліс А́вгустс Вільге́льмс У́лманіс (латис.Kārlis Augusts Vilhelms Ulmanis, 1877—1942) — латвійський політик і державний діяч. У 1918 році був обраний першим президентом міністрів. Він утворив Тимчасовий уряд, де й сам обіймав посади кількох міністрів. Улманіс провадив роботу із розбудови держави, ініціював проведення аграрної реформи, уклав кілька міжнародних договорів.
У 1934 році, передчуваючи поразку на виборах, Улманіс за підтримки збройних сил узурпував владу. Це період позначився як створенням культу вождя, так і зростанням економіки країни. Після вторгнення СРСР до Латвії у 1940 році та проведення виборів, він передав владу прорадянським силам і виїхав з країни.
