Портал:Маріуполь/Греки Приазов'я/Архів

Архи́п Іва́нович Куї́нджі (рос. Архи́п Ива́нович Куи́нджи, 15 (27) січня 1842(18420127) (за іншою версією — 1841), Маріуполь, Таврійська губернія, Російська імперія – 11 (24) липня 1910, Петербург, Російська імперія) — видатний український живописець-пейзажист і педагог грецького походження.

Життєпис

Портрет художника Архипа Івановича Куїнджі. (Ілля Рєпін, 1877)

Народився в Маріуполі в сім'ї бідного шевця-грека. Рано залишився без батьків і жив при злиднях.

Живопису навчався здебільшого самостійно. Деякий час займався в майстерні Івана Айвазовського.

1868 року навчався в Петербурзькій академії мистецтв.

З 1875 року — член Товариства пересувних художніх виставок. Викладав у Петербурзькій академії мистецтв, з 1882-го — професор, з 1893-го — дійсний член Академії, а з 1894-го — керівник художньої майстерні. 1897 року звільнений за підтримку студентських виступів.

Ініціатор створення Товариства художників (1909 р.; пізніше — Товариство ім. А. Куїнджі), що об'єднувало живописців-пейзажистів. Серед учнів Куїнджі — О. Борисов, К. Богаєвський, А. Рилов, В. Пурвіт та ін. Писав сповнені урочистості й оптимізму картини української природи, розкрив її поезію і красу. :::::::::::::::: Докладніше __________________________________________________________________________________________________________________________

Псалті Г.Г. фото зламу 19-20 ст.

Псалті́ Гео́ргій Григо́рович(1864, Маріуполь — 1940, Мацеста) — громадський діяч 19 ст., садівник і біолог, маріупольський грек за походженням.

Життєпис

Народився в заможній грецькій родині, де було шестеро дітей. Мешкав на колишній вулиці Таганрозькій (нині Вулиця Артема (Маріуполь)), буд. № 29. Батько — Григорій Костянтинович Псалті. В напис по батькові вкралась помилка (котра переходила зі статті у статтю), син був Георгій Григорович.

Маріупольська Олександрівська чоловіча гімназія була першим навчальним закладом, де він отримав освіту, навчався добре, гімназію закінчив золотим медалістом.

Навчання у Франції

Виявив прихильність до садівництва, рослинництва, ботаніки. Аби стати фахівцем, відбув на навчання у Францію. Первісно навчався в місті Марсель, де пройшов повний курс у школі сільського господарства та виноградарства. Перебрався в місто Версаль, де навчався в вищій школі садівництва. Додатково навчався в маленькому містечку Гамбе під Парижем, де займався птахівництвом. Після цього повернувся в Маріуполь.

Маріупольський період

Ще 1763 року в Маріуполі на пагорбі біля моря створили Міський сад. З власної ініціативи 1889 року Георгій Псалті перепланував сад, перетворивши його на типовий буржуазний сад кінця 19 ст. Так почалося служіння Георгія Псалті рідному місту.

У місті, тоді бідному на дерева, Псалті розпланував та заклав перший сквер. В Маріуполі вже були закладені плодові сади в низовині вздовж річки Кальчик. Але сади були малопродуктивні через низку культуру власників. Георгій Псалті, який вільно володів французькою, переклав на російську видання «Про щеплення дерев» («О прививке деревьев»), котре привіз із Франції. Дав гроші на друк власного перекладу, котрий був оприлюднений в Маріуполі 1893 року.

Аби сприяти збільшенню видів і сортів декоративних і плодових дерев в Маріуполі, заклав 1901 року розплідник в місцині Самарина балка. 1902 року організував і провів у місті перший День деревонасаджень. Тоді на вулицях Маріуполя одномоментно висадили одну тисячу сто (1100) декоративних дерев.

Перспективні зрушення в місцевому садівництві і паркобудуванні стали можливі, бо Георгій Псалті став гласним (депутатом) Маріупольської Думи. Георгій Григорович ще 25 березня 1911 року провів через Думу Маріуполя створені ним «обов'язкові настанови про висадження дерев та їхню охорону в Маріуполі». Згідно цього циркуляру домовласників міста зобов'язали « проводити власним коштом насадження дерев на вулицях та площах», а також перед спорудами, котрими ті володіли. :::::::::::::::: Докладніше

___________________________________________________________________________________________________________________________

Тамара Каци (1958-1999)

Каци Тамара Анатоліївна (11 листопада 1958, Приморське (нині Сартана) — 12 червня 1999) — виконавиця грецької пісні (румейським діалектом), солістка ансамблю «Сартанські самоцвіти». Лауреат республіканських, всесоюзних, міжнародних фестивалів народної творчості, що проходили в Україні, Росії, Греції та на Кіпрі.

Тамара Каци була першою виконавицею Гімну греків України «ΕΜΠΡΟΣ!» (Вперед!) Доната Патричі.

Біографія

Тамара Каци народилася в сім'ї службовців. З 1978 по 1982 роки працювала секретарем комсомольської організації ПТУ № 1 у рідному Приморському. У 1983 році заочно закінчила Донецьке культурно-просвеітницьке училище за фахом хормейстер З 1978 року — у грецькому народному самодіяльному ансамблі пісні і танцю «Сартанські самоцвіти».

З 1993 року працювала в Москві, де зробила запис сімнадцяти фонограм грецьких пісень, видала дві магнітоальбоми та відеокліпи, зняті у Греції та Росії, була музичним редактором і співачкою в першу відеофільмі про греків колишнього СРСР — «Сторінки історії греків Причорномор'я» (кінорежисером Х. Триандафілу). Тамара була музичним редактором відеофільму, присвяченого видатному диригентові Большого театру — грека Одіссею Дімітріаді.

Тамара Каци була одним з ініціаторів створення грецького національно-культурного клубу «Елліни Приазов'я» (1993 рік), де очолювала секцію культури. Активно брала участь у створенні Федерації грецьких товариств України, в якій керувала відділом культури. :::::::::::::::: Докладніше

__________________________________________________________________________________________________________________________ Юхи́м Ві́кторович Харабе́т (29 серпня 1929(19290829), село Анадоль — 8 березня 2004, Маріуполь) — відомий український медальєр, грек за походженням. Заслужений діяч мистецтв УССР, почесний громадянин міста Маріуполь

Біографія

Меморіальна дошка на будинку в Маріуполі де в 1972–2004 роках жив Юхим Харабет.

Народився в селянській родині. Закінчив Маріупольську школу моряків і працював на флоті. Працював на цілинних землях під час кампанії по їх освоєнню. У 1960 закінчив Ташкентський культурно-освітній технікум.

• У 1963 р. повернувся в Маріуполь.
• У 1966 р. закінчив Всесоюзну вищу школу культури у Ленінграді.
• З 1970 р. — директор Маріупольських художніх майстерень.
• З 1978 р. — член Спілки художників СРСР, член Національної спілки художників УССР.
• 1993 р. — заслужений діяч мистецтв УССР.
• 1997 р. — почесний громадянин міста Маріуполь
• 1999 р. — орден «За заслуги» III ст.
• Посмертно в місті Маріуполь створено Музей медальєра Юхима Харабета. :::::::::::::::: Докладніше

_____________________________________________________________________________________________________________________________