Портал:Театр/ Персони/Архів
Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту. Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура.
. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів — з них Молодий український театр, в Одесі співорганізатором 1918 був Г. Гловацький. У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті». Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім Шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли у Білій Церкві, потім в Умані. Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922–1926), а потім і філософського (1926–1933) театру в Україні. :::::::::::::::: Докладніше
Заньковецька Марія Костянтинівна Народилася п'ятою дитиною у багатодітній родині збіднілого дворянина Костянтина Костянтиновича Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової. Предки Марії походили з козацької старшини 17—18 століть. Дід — Костянтин Григорович Адасовський — був героєм воєн з Наполеоном I, поручиком Бутирського піхотного полку, а батько, Костянтин Костянтинович Адасовський — суддею. З десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні Осовської в Чернігові. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія — сильне меццо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому у Заньках сімейні концерти.:::::::::::::::: Докладніше
Ступка Богдан Сильвестрович Народився актор 27 серпня 1941 року в смт. Куликів на Львівщині, яке на той час перебувало під німецькою окупацією і містилось у дистрикті Галичина в складі Генерал-губернаторства. До сцени його привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером. За кулісами театру Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського і Сергія Лемешева.:::::::::::::::: Докладніше
Народилась в місті Кишинев. Походить з родини акторів. Навчання починала у студії російського драматичного театру ім. А. П. Чехова (м. Кишинев), у студії «Молдова-фільм». Закінчила акторське відділення Кишинівської консерваторії (республіканська база тодішнього Ленінградського інститута театра, музики і кінематографії, клас Н. С. Аранецької. Працювала у театрах Тирасполя, Томська і Маріуполя. Тільки маріупольському театру віддала сорок років натхненої праці, де працювала з 1974 року. Чоловік — Доронченко Юрій Семенович. Донька — Світлана Доронченко. :::::::::::::::: Докладніше
Януарій Бортник народився 3 травня 1897 року на хуторі Під Лісом біля села Озерна, нині — Зборівського району, у селянській родині. В юності виїхав з батьками до Тернополя. Вчився в Українській гімназії. Захоплювався музикою, не обминав жодної вистави мандрівного Львівського театру товариства «Руська Бесіда», захоплювався грою артистів Катерини Рубчакової, В. Юрчака, Софії та Йосипа Стадників.
Перша світова війна обірвала навчання Бортника, і гімназію він закінчив дещо пізніше. З дозволу воєнних властей Лесь Курбас організував «Тернопільські театральні вечори», куди вступив і Бортник. Він уперто працював над поліпшенням своєї дикції і добився успіхів: співав у хорі, брав участь у масових сценах і балеті.
На сцені «Театральних Вечорів» грав ролі Акіли, парубка Дениса і Куліковського у п'єсах І. Карпенка-Карого, «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка. На афішах Бортник називали псевдонімом Н. Загребельний.
Від листопада 1918 — актор Українського театру в Тернополі (в березні 1919 реорганізовано у Новий Львівський театр). Згодом — у театрі імені Івана Франка (м. Вінниця, 1920), де зіграв ролі Лірника («Великий льох» за Т. Шевченком), Цирульника («Затоплений дзвін» Г. Гауптмана), Антоніо («Весілля Фігаро» Бомарше).
Восени 1921 року Лесь Курбас пішов режисером у Київський театр ім. Т. Г. Шевченка. З цього часу Бортник став режисером Білоцерківської драматичної студії, яка 27 січня 1923 р. була реорганізована у ІІІ-ю майстерню театру «Березіль». Серед режисерських вистав Бортника 1924 р. виділялися «Гайдамаки» за Т. Шевченком, «Джіммі Хіггінс» Сінклера, «Про що тирса шелестіла…» Спиридона Черкасенка.
У березні 1923 р. в Києві при Мистецькому об'єднанні «Березіль» засновано першу в Україні школу режисерів. Без відриву від театру три курси цієї школи закінчив і Я. Бортник.:::::::::::::::: Докладніше