Посполітак Андрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Посполітак Андрій Васильович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 14 грудня 1987(1987-12-14)
Луків
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (26 років)
Новокатеринівка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрі́й Васи́льович Посполіта́к (14 грудня 1987(19871214) — 29 серпня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1987 року в смт Луків (Турійський район, Волинська область). З малих років ріс без батька. Займав активну життєву позицію; був у складі Народного Руху України. Здобув фахи тракториста-машиніста, водія, оператора комп'ютерного набору, менеджера. У Польщі працював на будівництві.

На початку квітня 2014 року приїхав з Польщі. В часі війни — стрілець 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади. Воював під Щастям.

Загинув 29 серпня 2014-го. під час прориву з оточення під Іловайськом біля села Новокатеринівка. 2 вересня тіло Андрія привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невпізнаний Герой. Упізнаний за експертизою ДНК; 19 лютого 2015 року перепохований у Лукові.

Без єдиного сина лишилась мама Світлана Володимирівна.[1]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • 26 листопада 2015-го нагороджений вищою нагрудною відзнакою Народного Руху України «За заслуги перед Українським народом» ІІ ступеня (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 28
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]