Потоцька волость (Канівський повіт)
| Потоцька волость | ||||
| Губернія | Київська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Повіт | Канівський повіт | |||
| Центр | Потоки | |||
| Ліквідовано | 12 квітня 1923 року | |||
| Площа | 14 576 (1900) | |||
| Населення | 11 290 осіб (1900) | |||
| Густота | 70.9 осіб / км² | |||
| Наступники |
 Миронівський район, УСРР, СРСР | |||
Потоцька волость — волость у Російській імперії і УСРР до 1923 року, входила до Канівського повіту Київської губернії, центр у селі Потоки.
У 1923 році повіти і волості в УСРР було ліквідовано, і Потоцька волость увійшла до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.[1][2]
У 1885 році[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік складалася з 3 поселень, 5 сільських громад. Населення — 7845 осіб (3883 чоловічої статі та 3962 — жіночої), 1547 дворових господарств[3].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 6765 | 5602 |
| Приватної власності | 4149 | 4149 |
| Казенної власності | 2604 | 2525 |
| Іншої власності | 142 | 125 |
| Загалом | 13660 | 12155 |
Поселення волості:
- Потоки — колишнє власницьке село за 30 верст від повітового міста, 3098 осіб, 660 дворів, православна церква, школа, лікарня, 6 постоялих дворів, 3 лавки.
- Зеленьки — колишнє власницьке село, 3766 осіб, 730 дворів, православна церква, школа, 6 постоялих будинків, 2 лавки.
- Коритище — колишнє власницьке село, 795 осіб, 157 дворів, постоялий будинок.
У 1900 році[ред. | ред. код]
Станом на 1900 рік до волості входило 2 села та 1 селище (рос. деревня). Населення — 11290 осіб (5621 чоловічої статі та 5669 — жіночої), з них 10997 православних, 70 католиків і 223 єврея.[4]
Усього землі у волості налічувалося 14576 десятин, із яких 6798 належало поміщикам, 155 — церквам і 7623 — селянам. Загальна площа орної землі складала 13479 десятин, сінокісної — 446, під лісами — 89, під чагарниками і заростями — 98, незручної — 464 десятин (із них під річками, ставками, озерами і болотами — 52, а під дорогами — 412 десятини).
У волості діяло 2 однокласні народні школи та 1 школа грамоти.
Поселення волості:
- Потоки — власницьке село, 636 дворів, 4906 жителів (2446 чоловіків, 2460 жінок), 6000 десятин землі, православна церква, однокласна міністерська школа, школа грамоти, 24 вітряки, 3 топчаки, 5 кузень, 13 бакалійних лавок, чайна, лікарня (рос. лечебница) (1 лікар, 1 фельдшер, 1 повитуха), аптека, сільський банк. Село належало поміщику Якову Васильовичу Тарновському.
- Зеленьки — власницьке село, 669 дворів, 5426 жителів (2694 чоловіків, 2712 жінок), 7095 десятин землі, православна церква, однокласна народна школа, 22 вітряка, 1 топчак, 8 кузень, 6 бакалейних лавок, сільський банк. Село належало графам Браницьким.
- Коритище — власницьке селище (рос. деревня), 166 дворів, 978 жителів (481 чоловіків, 497 жінок), 1481 десятин землі, православна церква, школа грамоти, 9 вітряків, сільський банк. Селище належало Марії Василівні Рігельман.
У 1923 році[ред. | ред. код]
У 1923 році в УСРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня Потоцьку волость було включено до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.[1][2] На час ліквідації до волості входили лише села Поток та Коритище, а село Зеленьки входило до окремої Зеленківської волості.[5]
| Села | Число господарств[6] | Населення, осіб[7] | ||
|---|---|---|---|---|
| чоловіків | жінок | разом | ||
| Коритище | 268 | 601 | 651 | 1252 |
| Поток | 943 | 2369 | 2523 | 4892 |
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Potok 2) miasteczko nad potokiem tej nazwy, biorącym początek na gruntach należących do wsi Mikołajówki i uchodzącym do Rasawy, powiat kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 868. (пол.)
- Potok, wieś, powiat kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 502. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
- ↑ а б Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии (1900). irbis-nbuv.gov.ua. с. 800—803. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
- ↑ а б Список поселень Київщини (1924) [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 27, 149
- ↑ згідно із даними Губхарчкому станом на 1922 рік
- ↑ з даних райвиконкомів
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||
_(1852).png)